Главная Менеджмент Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.

Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.

6.2. Інформаційно-аналітичне забезпечення роботи організації

Функціонування будь-якої організації (урядової, бізнесової чи суспільно-політичної структури) прямо і безпосередньо залежить від системи збирання, обробки й аналізу інформації.

З одного боку, інтереси ефективної роботи організації потребують інформаційного забезпечення свого функціонування на основі отримання інформації ззовні, оскільки організація в разі виникнення зовнішніх загроз мусить адекватно на них реагувати.

З другого боку, потрібно відстежувати і внутрішні комунікаційні процеси, які дозволяють робити висновки про стан "здоров'я" організації з точки зору збереження її організаційної єдності та ефективного функціонування.

Отже, під час організації роботи будь-якої структури виникає безліч проблем, пов'язаних з побудовою інформаційних потоків, які потрібно "замкнути" на згаданий центр прийняття рішень. При цьому бажано врахувати, що інформування, скажімо, президента має бути таким, щоб він отримував справді найважливішу інформацію в необхідних для роботи обсягах. Але водночас не можна допустити, щоб він "захлинувся" в потоках несуттєвої інформації.

Збирання, оброблення та інтерпретація інформації — найважливіші етапи, оскільки від вірогідності інформації залежить характер прийнятих рішень, а відтак — і ефективність управління будь-яким об'єктом.

Будуючи інформаційну мережу системи управління, насамперед треба подбати про джерела соціальної інформації, які адекватно висвітлюватимуть процеси, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя. Наприклад, у масштабах держави бажано налагодити систему інформування уряду з боку органів державної статистики, економіки, праці та соціальних питань, промисловості й сільського господарства, так званих силових структур, науково-дослідних установ, які фінансуються з бюджету, та ін.

Окрім згаданих (офіційних) джерел інформації, також бажано використовувати соціологічні та соціопсихологічні дослідження, аналіз публікацій преси, повідомлень радіо й телебачення, листів і звернень до урядових структур громадян, їх спільнот і груп, суспільних і політичних організацій тощо.

Для підвищення вірогідності інформації, яка надходить до центру прийняття рішень (наприклад, президента, уряду, парламенту, губернатора, мера) бажано мати якомога більше незалежних джерел інформації (не менше трьох). Це дає змогу розширити банк інформації з питань, що розглядаються, сприяє формулюванню більшої кількості представлених альтернативних проектів рішень, а отже, підвищує вірогідність прийняття адекватних ситуації ухвал.

Світовий досвід урядового менеджменту свідчить, що, окрім урядових інформаційно-аналітичних ресурсів, бажано використовувати також (відносно) незалежні інформаційно-аналітичні центри.

На міжнародному рівні використовують такі:

1. Професійні дослідницькі асоціації (Association for Computing Machinery, IEEE Communications Society).

2. Дослідницькі лабораторії (Bell Laboratories, Національна лабораторія Л Берклі, лабораторія А. Лінкольна).

3. Неурядові організації (Greenstar Foundation).

4. Науково-дослідницькі центри при відомих університетах (Georgetown University, Massachusetts Institute of Technology).

5. Аналітичні центри великих корпорацій (Electronic Industries Alliance, SkNY, Coca-Cola);

6. Інформаційно-аналітичні центри на зразок "think tanks" (Атлантична Рада СІЛА, Центр вивчення європейської політики в Брюсселі, Advocate Institute of Human Resources та ін.).

Зрозуміло, що ці центри теж не можуть повною мірою вважатися незалежними, але чим більше джерел інформації, більше альтернативних проектів рішень, зрозуміло, й більшою є вірогідність прийняття саме оптимального для цієї ситуації рішення.

Стосовно "незалежності" таких центрів, як, скажімо, RANK Corporation, то варто лише пригадати, що цей аналітичний центр був створений з метою дослідження актуальних проблем міжнародної безпеки згідно з рішенням урядових структур СІЛА ще 1948 р. Нині в ньому працює понад 600 аналітиків, 80 % з яких мають вчений ступінь.

Відповідно до замовлення штабу повітряних сил СІЛА фахівці RANK розробили першу в світі комунікаційну систему, яка могла функціонувати після ядерного удару. Ця комунікаційна мережа стала прототипом Інтернету. Починаючи з 50-х років XIX ст. вищезгадана корпорація налагоджувала мережу розвідувальних супутників, а нині досліджує проблеми зокрема й інформаційної безпеки США [3].

Але повернемося до цілей і завдань, які має вирішувати інформаційно-аналітична система організації.

Інформаційно-аналітична система має реалізовувати три цілі:

• аналітично-попереджувальну (відстежувати події, що виходять за межі звичайного "сигналу тривоги");

• освітню (подавати необхідні факти разом з відвертою та компетентною оцінкою фахівців, яким можна довіряти);

• прогнозну (довідуватися про можливі дії та час їх появи, прогнозний вплив цих дій на зміну ситуації).

Кожна посадова особа, яка наділена правом ухвалювати урядові рішення, висуває різні вимоги до кількості та якості інформації, що має до неї надходити. Скажімо, президент США Л Джонсон вимагав, щоб йому повідомляли всі деталі проблеми, яка розглядалася, а Р. Рейган такими дрібницями не цікавився. І розібратися тут можуть лише співробітники апарату адміністрації з безпосереднього оточення, визначивши своєрідну точку рівноваги під час комутації та селекції інформації для людини, яка приймає відповідальні рішення.

А обсяги інформації можуть бути фантастичними. Наприклад, інформаційна мережа структур національної безпеки США щоденно опрацьовує близько 500 тис. повідомлень. У цьому океані інформації справді можна дуже легко "втопитися". Вихід один — шифрування під час попередньої обробки інформації. У такий спосіб, читаючи телеграми з грифами "блискавка", "терміново", "поточна", вже на попередньому етапі можна робити висновки про інформацію, що надходить. Наприклад, позначка на повідомленні "загроза" приводить у стан бойової готовності всю систему національної безпеки США.

Через "фільтри" Білого дому щодня проходять близько трьох тис. послань, які аналізують працівники так званої ситуаційної кімнати адміністрації президента за допомогою комп'ютерів, програмне забезпечення яких дає змогу приймати або знаходити повідомлення за ключовими ознаками (назва країни, прізвище політика, важлива тема тощо).

Це — стосовно інформації, що надходить закритими, службовими каналами. Але не можна забувати про такі джерела, як засоби масової комунікації. Недарма ж фахівці з розвідувальних служб стверджують, що 90 % інформації стратегічного характеру можна взяти з відкритих джерел: газет, журналів, телебачення, радіо, комп'ютерних мереж.

Наприклад, обсяги інформації, яку "перетравлює" Відомство у справах преси та інформації Німеччини, є не менш вражаючими, ніж у відповідних структурах урядових кіл СІЛА. Щоденний обсяг матеріалів, який піддається аналізу, становить близько 3 млн слів, або 10 тис. сторінок машинописного тексту 23-ма мовами світу.

Загалом аналізуються повідомлення 25 інформаційних агентств (ДПА, АП, РЕЙТЕР, АФП, ІТАР-ТАРС, Сіньхуа тощо), 90 радіопрограм, 32 телепрограми, 90 німецьких газет і журналів.

Про приблизну структурно-функціональну схему побудови інформаційно-дослідної служби, скажімо адміністрації президента або уряду, можна довідатися з рис. 11.

Ця служба має щодня готувати стандартний пакет інформаційних повідомлень засобів масової комунікації для свого керівника. Це зведення новин має бути подане найвищому керівництву без купюр вищих рангом чиновників адміністрації, позаяк запровадження внутрішньої цензури може зіграти не на користь і "підставити" керівника, уповноваженого приймати повідомлення.

Наприклад, "Зведення новин Білого дому" для президента США (починаючи з Р. Ніксона і донині) обсягом 18-20 сторінок готується на основі повідомлень 7 інформаційних агенцій, усіх телевізійних програм США, 7 газет східного узбережжя, 500 провінційних газет (щотижня), 350 зарубіжних видань і 75 основних закордонних теле- і радіостанцій під рубрикою "Реакція зарубіжних засобів масової комунікації". Ці зведення новин готуються чотири рази на день: о 7.00, 11.30, 15.00 і 17.30 (три останніх є доповненнями до основного зведення, яке вночі готують для президента працівники інформаційної служби адміністрації).

Якщо президент перебуває у поїздці, зведення новин виходить під назвою "Вісник президентського літака".

Оперативність підготовки цих матеріалів така, що журналіст, який супроводжує президента, може прочитати резюме своєї статті, яку він передав у свою газету і яка щойно побачила світ (цей дайджест передається і на борт президентського літака).

Керівник Відомства у справах преси та інформації (скорочено БПА) федерального уряду Німеччини, на якого водночас покладено обов'язки речника уряду, теж щоранку інформує федерального канцлера про зміст найважливіших повідомлень, репортажів і коментарів. А якщо повідомлення вимагають негайних політичних дій, речник уряду має повноваження доповідати канцлеру в будь-який час дня і ночі.

Підсумовуючи, ще раз зауважимо, що інформація має передаватися без спотворень. Якщо новину аж ніяк не можна назвати позитивною, її все одно треба вміщати до дайджесту. Упродовж останнього року президентства Р. Ніксона, якого "пішов" з посади так званий Уотергейт (кримінальна справа, порушена у зв'язку з антиконституційними діями працівників його адміністрації), за свідченням одного з працівників Білого дому, зведення нагадувало щоденний некролог. Редактор дайджесту запропонував припинити його випуск, однак президент і глава його адміністрації О. Хейг заперечували й наполягали на продовженні цієї роботи. Р. Рейган пішов ще далі. Його "Ревю по п'ятницях" щотижня охоплювало шістдесят і більше карикатур, деякі з них були досить злими та їдкими.

Тож можна ще раз підтвердити важливість отримання керівництвом правдивої інформації, яка є основою для прийняття адекватних урядових рішень.

Отже, однією з важливих інформаційних функцій прес-служби є постійний моніторинг повідомлень ЗМК про діяльність суб'єктів політики і економіки, а також інформаційних рейтингів згаданих суб'єктів, про що можна довідатися зокрема й з додатків до цього параграфу.