Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.4.2. Передумови включення прав інтелектуальної власності в систему світової торгівлі

Необхідність обговорення у межах ГАТТ питань, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності, виникла у зв’язку зі стрімким розповсюдженням в міжнародному торговельному обігу копій та аналогів товарів, які законно захищені патентами, товарними знаками, авторськими правами. Недостатня ефективність національних систем охорони прав інтелектуальної власності призвела до значних диспропорцій у торгівлі та використовувалась деякими країнами в протекціоністських цілях. Підробка товарів та послуг, перетворившись у міжнародний бізнес, стала охоплювати дедалі ширший спектр товарів, причому створених як у розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються. Подібна практика стала причиною величезних фінансових втрат для промисловості ряду розвинених країн внаслідок недоотримання значної частини прибутку від експорту фірм-виробників оригінальної продукції.

Перша спроба поставити питання щодо захисту прав інтелектуальної власності у рамках ГАТТ була здійснена у 1978 р. на Токійському раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1973-1979 рр.). Тоді США та ЄС виступили з ініціативою укласти відповідну угоду з інтелектуальної власності, насамперед стосовно фармацевтичної та хімічної продукції, а також програм електронних обчислювальних машин. У той час угода не була укладена, вирішення проблеми фактично було відкладено ще на десять років – до початку роботи СОТ.

За цей час посилилась об’єктивна необхідність створення міжнародної системи захисту прав інтелектуальної власності при Генеральній угоді з торгівлі товарами. Це було обумовлено: процесами глобалізації в світовій економіці, які стимулювали поширення доступу на зарубіжні ринки і, відповідно, вимагали підвищення мінімальних міжнародних стандартів захисту прав інтелектуальної власності; значним збільшенням питомої ваги високотехнологічних і наукомістких товарів в структурі світової торгівлі порівняно з минулим раундом переговорів; зростанням обсягів виробництва і реалізації (особливо на зарубіжних ринках) підробної продукції (в першу чергу відомих в усьому світі брендів) законних виробників; збільшенням тиску з боку відомих світових експортерів з вимогами захисту їх прав інтелектуальної власності на зарубіжних ринках; неадекватністю заходів захисту інтелектуальної власності в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (WIPO – World International Property Organization).

Ця проблема знов виникла під час Уругвайського Раунду переговорів у 1986 р., коли на конференції в Пунта-дель-Есте представники країн-членів ГАТТ домовились про включення у порядок денний цього раунду питань торгових аспектів прав інтелектуальної власності. Метою цього було зменшення перешкод у міжнародній торгівлі при одночасному зростанні ефективності охорони прав на інтелектуальну власність. Питання були внесені в порядок денний, але на початку раунду країни, що розвиваються, з насторогою поставилися до пропозиції створення мінімальних стандартів захисту власників інтелектуальної власності, хоча і підтримували ідею проведення дискусії щодо підробленої і піратської продукції. Така позиція була цілком зрозуміла, оскільки менш розвинені країни очікували, що в результаті прийняття таких стандартів їм необхідно буде змінювати внутрішню політику щодо охорони прав інтелектуальної власності і, крім того, це могло привести до збільшення виплат за придбання ліцензій, що, в свою чергу, негативно вплинути на рівень собівартості і ціни виробленої за ліцензіями продукції. Однак з початком консультацій і переговорів пропозиції сторін зблизилися і серед питань, які потребували негайного вирішення сторони визначили наступні:

створення необхідних стандартів та принципів стосовно існування, обсягу та використання прав інтелектуальної власності (торговельні аспекти);

розробка ефективних засобів виконання цих прав;

порядок розв’язання суперечок між країнами щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

укладання тимчасових угод для реалізації досягнутих домовленостей.

Слід зазначити, що робота над визначеними питаннями грунтувались на досить солідній інституційній базі, яку складала низка конвенцій (понад 15 документів), що протягом більш ніж сторіччя розроблялися під егідою Всесвітньої організації інтелектуальної власності та організацій-попередників (Таблиця 1). Серед найбільш вагомих конвенцій, положення яких були враховані в новій Угоді слід назвати: Паризьку конвенцію (1967 р.), Бернську конвенцію (1971 р.) та Римську конвенцію (1961 р.).

Таблиця 41

Права інтелектуальної власності: інструменти, сфери застосування та відповідні Угоди Всесвітньої Організації Інтелектуальної власності, а також інші міжнародні конвенції

Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності – ТРІПС (TRIPS – Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights) стала одним із найважливіших результатів Уругвайського раунду переговорів (1986-1994 р.) у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Виключна цінність Угоди визначається, принаймні, двома фактами, зокрема:

ставши органічною складовою пакету документів щодо створення Світової організації торгівлі, Угода значно розширила сферу регулювання міжнародних торговельно-економічних процесів;

базуючись на існувавших раніше багатосторонніх міжнародних угодах з питань захисту окремих видів прав інтелектуальної власності, Угода суттєво удосконалила систему захисту прав інтелектуальної власності, встановивши мінімальні стандарти щодо їх захисту.

Угода ТРІПС набрала чинність 1 січня 1995 р. і на сьогоднішній день є найбільш всеосяжною багатосторонньою угодою з інтелектуальної власності.