Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

3.3.5. Особливості врегулювання суперечок в СОТ

Прийняття Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок є одним з головних досягнень Уругвайського раунду, особливо для країн, що розвиваються. З січня 1995 року до середини 2001 року в Секретаріат СОТ поступило 234 скарги з 180 різних питань, третина з яких – від країн, що розвиваються (Таблиця 8). Деякі країни, що розвиваються, виступили проти заходів з боку більш розвинених держав. Коста-Ріка, наприклад, подала скаргу в ДСБ проти обмежень США на текстиль з бавовни; Венесуела та Бразилія – проти норм США щодо бензину. Зростає також кількість суперечок між країнами, що розвиваються. Суперечки між ними дали поштовх до зростання кількості запитів про консультації та створення робочих групи в усіх регіонах: Індія – Турція (текстиль), Індонезія – Аргентина (захисні заходи стосовно взуття), Колумбія – Нікарагуа (імпортні збори), Індія – Південна Африка (антидемпінгові мита на фармацевтичні товари), тощо. Однак найменш розвинені країни жодного разу не звертались до механізму врегулювання суперечок [20, 78].

Таблиця 8

Використання механізму врегулювання суперечок

(квітень 1994 – березень 1999) [20]

В наведеній таблиці не зазначено країни, які приймали участь лише в одній справі. Також в таблицю не включено треті сторони суперечок. Триразове зростання активності використання країнами механізму врегулювання суперечок у порівнянні з ГАТТ відображає як: ширше охоплення багатосторонніх правил (не лише правила торгівлі товарами, як було в ГАТТ, але також питання послуг, прав інтелектуальної власності, сільського господарства, текстилю та одягу, тощо), так і зростання кількості членів СОТ. Але основною причиною збільшення кількості процедур з розв‘язання суперечок є зростаюча довіра країн-членів СОТ до цього механізму. В таблиці 9 представлено деякі позови країн-членів СОТ у 2000 році.

Таблиця 9

Деякі запити, отримані в 2000 році

Найбільшу кількість справ протягом 1995-2001 років ДСБ розглядав стосовно: національного режиму щодо внутрішнього оподаткування; режиму найбільшого сприяння; загального скасування кількісних обмежень; розкладів поступок; інтелектуальної власності; Угоди про анти демпінг, при чому ці заходи стосувались найрізноманітніших товарів – від кокосових горіхів до літаків (Додаток 1). Лідером серед країн–відповідачів у суперечках за 6-річний період з моменту заснування Світової організації торгівлі, є США з 53 позовами. ЄС (та його члени) з 46 позовами посідають друге місце. На інші країни припадає: Японія – 14 справ; Аргентина та Індія – по 13; Бразилія та Канада – по 12; Корея – 11.

З моменту створення СОТ та підписання комплексу угод і домовленостей в рамках Уругвайського раунду, система ГАТТУСОТ виступає у вигляді торговельно-економічної ООН, де угоди — це правова основа, a COT - інституційний механізм забезпечення дії цієї системи, де провідну роль відіграє механізм врегулювання торговельних суперечок СОТ.