Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

4.1.6. Перспективи гармонізації правил інвестування в умовах глобалізації

В 1990-х роках сформувались умови для зростання торгівлі, інвестицій і виробництва до глобального масштабу. Скорочення торгівельних бар’єрів (як результат послідовних раундів ГАТТ), дво- і багатосторонні інвестиційні угоди забезпечують ТНК спроможність розподілити виробничий процес, оптимально розміщуючи виробничі одиниці там, де умови для їх роботи є найбільш ефективними.

По суті відбувається глобальна реорганізація бізнесу. У середині 1980-х років спочатку у декількох найбільш активних ТНК, а потім і у ширшого їх кола сформувались глобальні стратегії, коли одночасно враховуються такі правила поведінки на міжнародних ринках: мати загальносвітове бачення ринків і конкуренції; добре знати своїх конкурентів в олігополістичній ринковій структурі; контролювати свої операції якщо не у загальносвітовому масштабі, то принаймні в тріаді “США – ЄС - Японія”; оперувати у високотехнологічних промислових галузях; координувати свою діяльність за допомогою гнучких виробництв та інформаційних технологій; інтегрувати свої заводи і спеціалізовані філії в єдину міжнародну мережу управління; інтегруватися з іншими ТНК тощо. [14, с.218]

Однак навіть глобальна мобільність факторів виробництва не означає, що міжнародне виробництво розподіляється рівномірно. Мобільні фактори концентруються в місцях, де існують ефективні додаткові фактори, що обумовлює концентрацію потоків ПЗІ в країнах, які досягли певного рівня ефективної економіки, тобто основні вигоди глобалізації мають розвинуті (багаті) країни.

Більшість країн, що розвиваються, і, особливо, найбідніші країни ризикують ще більше ускладнити своє становище, оскільки вони не відповідають міжнародно уніфікованим критеріям для залучення ПЗІ. Просто "відкриття" економіки зараз замало, необхідні ще й інші привабливі позиції, що випливають з місцевих переваг.

Виникаючі негативні наслідки глобалізації пов’язані, насамперед, не зі слабістю окремих національних економік, а з недосконалістю механізмів глобального регулювання зростаючих потоків торгівлі й інвестицій. Вирішення відповідних проблем не може пов’язуватися з гальмуванням глобалізації, котра з превалюючої тенденції другої половини ХХ століття перетворилась у ефективний процес сучасного світогосподарського розвитку. Його дослідники відзначають певну структурованість цього процесу, де фінансово-інвестиційна глобалізація є, не тільки основним системоутворюючим елементом (рис.3) але й випереджуючим і найбільш масштабним. [9, с.17]

Рис. 3. Глобалізація інвестування

У контексті ключових питань глобальної регуляторної політики слід враховувати сучасні тенденції розвитку світогосподарської системи:

різке зниження сировинної і частково енергетичної залежності внаслідок деіндустріалізації економіки;

вивільнення у міжнародній торгівлі ринків масових споживчих товарів;

пріоритетність нового самостійного і глобально конкурентоспроможного продукту – знань та інформації.

переорієнтація інвестицій з розширенням виробництва і накопичення матеріальних активів на розвиток “людського капіталу”. [14, с.319]

Важливим є розуміння того, що глобалізація – це визнання взаємозалежності інвестиційних процесів, якісна зміна їх суб’єктності, транснаціональні корпорації виступають на рівних не тільки між собою, але й державами. Одночасно глобалізація означає універсалізацію інвестиційних процесів, розробку і прийняття єдиних принципів інвестиційної взаємодії, уніфікацію інвестиційних механізмів та інструментів, схильність до інтегральних технологій.

Як відзначають експерти, існування та посилення ролі інтеграційних угрупувань в процесі залучення ПЗІ вимагає нових підходів, які б замінили політику стимулювання інвестиційних потоків Першого та Другого покоління. Політика стимулювання інвестиційних потоків Першого покоління обмежувалася зменшенням бар’єрів на шляху ПЗІ, впровадженням політики сприяння діяльності зарубіжних інвесторів в приймаючій країні. Практично всі країни дотримувалися заданого напрямку, деякі з них досягали певних успіхів.

В політиці Другого покоління уряди намагались “реалізовувати” свої інституційні потенціали. Було створено національні агентства сприяння ПЗІ, Світова Асоціація Агентств Інвестиційного Стимулювання (1995 р.), яка зараз налічує близько 100 членів.

Політика стимулювання інвестицій Третього покоління базується на існуючій структурі ПЗІ і діючій моделі залучення інвестиційних потоків з визначенням цільового зарубіжного інвестора, адекватного рівню розвитку виробництва і фірм, специфічним місцевим вимогам. Така стратегія може досягти успіху за умови, коли в країні є специфічні інтегративні угрупування, основані на її конкурентних перевагах, а фірми природньо прагнуть до інтеграції. Критичним елементом стимулювання інвестиційних потоків є покращення діяльності і відкриття для діяльності потенційного іноземного інвестора певних специфічних галузей. Зрозуміло, що враховується економічний та політичний устрій країни, стан її загальної інфраструктури.

Така “цільова стратегія” є складною, адже створення інтегрованих виробників з відомою торговельною маркою потребує багато часу, ресурсів та цілеспрямованої роботи чисельних інститутів. Її реалізація супроводжується швидким збільшенням субнаціональних Агентств (зараз їх кількість становить 240) та Муніципальних агентств стимулювання інвестиційних потоків. Однак у всіх випадках центральною проблемою інвестиційної привабливості є конкурентоспроможність секторів національних економік та наявність кваліфікованих робітників. Насьогодні лише сильні місцеві фірми приваблюють ПЗІ, мотивують відкриття зарубіжних філіалів, створення спільних підприємств. Ланкою, що ефективно з’єднує національну компанію з зарубіжними філіями є розвинені канали розповсюдження ресурсів, знань та технологій. В свою чергу такий зв’язок сприяє ефективному економічному розвитку.

Незважаючи на невдачі у прийнятті комплексних багатосторонніх інвестиційних угод, багато країн все ж таки сподіваються на створення ефективних правил міжнародного інвестування.

Останнім часом превалюють пропозиції розробки таких правил міжнародними організаціями із глобальним членством. Зрозуміло, що найбільш придатною є СОТ, зважаючи, зокрема і на те, що комплексний підхід до розробки міжнародних норм з урахуванням взаємозв’язку торгівлі та інвестицій вже виявив себе в роботі цієї організації (ТРІМ, ГАТС, ТРІПС, СКМ). Існує перспективна програма розширення і поглиблення комплексних регулятивних норм, що розробила Четверта Міністерська конференція країн - членів СОТ в Катарі, листопад 2001 р. у підсумковій Декларації якої визначено Програму діяльності, що фактично ініціює новий раунд відповідних багатосторонніх переговорів. Показово, що ця програма містить особливий розділ, щодо взаємозв’язку торгівлі та інвестицій. Так, міністри погодились, що багатосторонні переговори щодо забезпечення прозорих, стабільних і передбачуваних умов для довгострокових іноземних інвестицій, відбудуться після п’ятої сесії Конференції Міністрів. А протягом періоду до П’ятої Сесії подальша діяльність Робочої групи з питань взаємодії між торгівлею та інвестиціями зосереджуватиметься на таких питаннях: сфера дії та визначення; прозорість; недискримінація; модальності для зобов’язань стосовно стадій, які передують здійсненню інвестицій, на підставі типу підходів, що застосовується в Угоді з торгівлі послугами; підхід позитивного переліку; положення про розвиток; винятки та гарантії щодо балансу платежів; консультації та розв’язання спорів між членами СОТ. [16]

Ключовим фактором, що знижує потенційну ефективність глобально уніфікованих інвестиційних правил є масштабна і зростаюча інвестиційна взаємодія країн-членів ОЕСР, національні режими яких вже майже повністю відповідають вимогам, які можуть бути поставлені в результаті підписання будь-якої нової багатосторонньої угоди. Тобто акценти глобального регулювання інвестиційної діяльності зміщуються в бік взаємовідносин провідних країн світу з країнами, що розвиваються та країнами з перехідними економіками. Окремою проблемою залишається перманентна інвестиційна непривабливість найбідніших країн. Тут зростаюча роль належить і країнам-світовий лідерам, і СОТ, і МВО та СБ, і регіональним банкам розвитку. Поки тиск, щоб створити дійові міжнародно уніфіковані інвестиційні правила не стане дійсно глобальним (з боку ділових кіл, держав, міжнародних організацій) перспективи регулювання глобальних інвестиційні потоків є малоімовірними.

Більш того, у швидко глобалізованій світовій економіці список висунутих на розгляд на міжнародному рівні проблем стає усе більш широким, і досить скоро може включити повний діапазон питань, що стосується руху всіх мобільних факторів виробництва.

Література

Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи. – У кн.: Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. – К.: “Вимір”, 1998. – с.153-156.

Генеральна Угода про торгівлю послугами. – Там же. – С.301-335.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. – Там же. – С.336-369.

Угода про субсидії і компенсаційні заходи. – Там же. – С.245-291.

Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 1988.

Загороднюк А.П. Практические основы привлечения стратегических инвесторов и организации финансирования проектов. – Фондовый рынок, 2000, №3, с.25-26.

Лук’яненко Д. Інвестиційний глобалізм: сучасні проблеми економічних досліджень. – Ринок цінних паперів України. – 2002. – №5-6. – с.17-21.

Лук’яненко Д.Г., Білошапка В.А., Пестрєцова О.І. Спільні підприємства в Україні. Організація і умови ефективного розвитку. – К.: «Хвиля-Прес», 1995.

Лук’яненко Д.Г., Мозговий О.М., Губський Б.В. Основи міжнародного інвестування. – К.: КНЕУ, 1998.

Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997.

Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. – К.: Международный деловой центр, 1999.

Рут, Френклін Р., Філіпенко, Антон. Міжнародна торгівля та інвестиції /Пер. з англ. – К.: Основи, 1998.

Сприяння сталому економічному зростанню в Україні /За ред. Штефана фон Крамова-Таубеля, Ірини Акімової. – Вид-во «Альфа-Принт». – К.: 2001.

Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія /За ред. д-ра екон.наук, проф.Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001.

Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.

Документи Доської конференції. Декларація міністрів. – Офіційна сторінка www.wto.gov.ua

World Investment Report, 2001. – United Nations, New York and Geneva, 2001.

The Results of the Uruguay round of multilateral trade negotiations. World Trade organization. The legal Texts. Cambridge University Press. 1999. – 491 р.

Trade Training Program Module 15: Trade and Investment. Catapult network. Centre for Trade Policy and Law (Canada).

Hart Michael – A multilateral agreement on foreign direct investment: why now? Centre for Trade Policy and Law, 1994.

Business Guide to the World Trading System, Second Edition – International Trade Centre UNCTAS/WTO and Commonwealth Secretariat. 1999.

WTO 2000 – офіційна веб-сторінка СОТ – www.wto.org/about/about.htm