Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

V. Україна і Світова організація торгівлі

5.1. Переваги та недоліки системи світової торгівлі в контексті вступу країн до СОТ

Переваги та недоліки системи світової торгівлі доцільно розподіляти на глобальні (або загальні), національні (макроекономічні), галузеві (мікроекономічні) та корпоративні (для виробників). Баланс потенційних можливостей і загроз від членства в СОТ на національному, галузевому та корпоративному рівнях визначається станом розвитку, конкурентоспроможністю відповідної національної економіки в цілому, сфери економіки або галузі виробництва, бізнес-одиниці (підприємства, фірми, організації).

Доцільність дослідження переваг та недоліків системи світової торгівлі полягає в тому, що їх об’єктивна ідентифікація на кожному з зазначених рівнів має важливе практичне значення. Так, визначені глобальні переваги та недоліки допомагають всебічно оцінити діяльність СОТ, зрозуміти об’єктивні і суб’єктивні чинники виникаючих в системі світової торгівлі проблем, передбачити пріоритетні напрями вдосконалення діяльності організації та формування глобальних правил світової торгівлі, а також слугують підгрунтям для визначення на національному рівні потенційних позитивних і негативних наслідків членства крани в СОТ. Дослідження останніх необхідно не тільки для побудови стратегії переговірного процесу та підвищення його результативності, а й для розробки комплексу урядових дій щодо максимізації використання потенційних можливостей і, відповідно, мінімізації дії негативних чинників. Знання галузевих можливостей і загроз членства в СОТ дає можливість з одного боку, врахувати конкретні умови в програмах урядових дій, в стратегіях переговорних процесів після інтеграції в світову торговельну систему, а з іншого – розробити галузеві програми розвитку. Досконале знання обговорюваних переваг і недоліків на корпоративному рівні, а також прав експортерів і імпортерів дасть змогу підприємцям сформулювати ефективні стратегії розвитку, експортної поведінки, міжнародної маркетингової діяльності, а також підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій і розширити присутність українських фірм на зарубіжних ринках.

5.1.1. Глобальні переваги та недоліки

Більшість країн світу – на сьогодні вже 145 – продемонстрували своє прагнення лібералізувати торговельно-економічну діяльність і інтегруватися в систему світової торгівлі на правах членів Світової організації торгівлі. Приймаючи рішення про приєднання до ГАТТ або вступ до СОТ, кожна країна співставляла цей крок з національними економічними інтересами, ретельно вивчаючи його переваги та недоліки.

В цьому процесі першим етапом, зазвичай, є дослідження загальних, а в сучасних умовах можна сказати і глобальних, переваг і недоліків багатосторонньої торговельної системи. Ця проблема є настільки обговорюваною, причому не тільки претендентами на членство в СОТ, а й дійсними членами, що Секретаріатом СОТ, як структурним підрозділом, в компетенцію якого входять і зв’язки з громадськістю, підготовлена серія матеріалів з цієї проблеми. Прагнучи, можливо, до балансу переваг і недоліків (проблемних сфер діяльності, звинувачень на адресу організації) експертами виділяється 10 позитивних наслідків функціонування світової торговельної системи та 10 невірних уявлень щодо діяльності СОТ [42, 43]. До позитивних аспектів, переваг світової торгової системи віднесені наступні [42]:

1. Укріплення міжнародної стабільності: світова торговельна система сприяє збереженню миру, запобігає виникненню військових конфліктів внаслідок створення можливості розв’язання торговельних суперечок і гармонізації економічних інтересів.

2. Ефективний механізм розв’язання суперечок: інституційні механізми організації, створені в межах СОТ, дозволяють конструктивно розв’язувати виникаючі торговельні суперечки.

3. Забезпечення рівних можливостей для всіх учасників: діяльність Світової організації торгівлі грунтується на правилах, вироблених і ухвалених всіми країнами-членами, а не на впливі (владі) окремих країн.

4. Зниження вартості життя: лібералізація світової торгівлі сприяє зниженню вартості життя (прожиткового мінімуму).

5. Більш широкий вибір товарів і послуг: розвиток міжнародної торгівлі забезпечує споживачам можливість більш широкого вибору як за асортиментом, так і за якістю і ціновими параметрами товарів і послуг.

6. Підвищення доходів: правила сучасної торговельної системи сприяють зниженню бар’єрів у торгівлі, що обумовлює зростання її обсягів і, одночасно, доходів держави, виробників і громадян.

7. Підвищення зайнятості: торгівля стимулює економічне зростання та створення нових робочих місць.

8. Підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності: реалізація основних принципів міжнародної торгівлі робить світову торговельно-економічну системи більш економічно ефективною.

9. Боротьба з корупцією: система міжнародних правил і норм щодо торгівлі і торговельної політики стимулює роботу урядів країн-учасниць, сприяє підвищенню дисципліни і порядку в діяльності державних установ, боротьбі з корупцією.

10. Захист від лобіювання: механізми торговельної системи сприяють формуванню більш широкого погляду урядів на національну торгову політику, запобігаючи практиці реалізації інтересів в вузьких груп тиску.

Розглянемо більш детально позицію експертів щодо переваг торгової системи СОТ. Першою з них називається сприяння укріпленню міжнародної стабільності. Фахівці вважають, що торгова система СОТ зменшує торговельні бар’єри, сприяючи розвитку міжнародної торгівлі, та забезпечує країни справедливим і конструктивним механізмом розв’язання торговельних суперечок, створюючи тим самим стабільне міжнародне економічне середовище і сприяючи розвитку співробітництва між країнами. Крім того, системи СОТ, в якій угоди укладаються шляхом досягнення консенсусу в ході багатосторонніх переговорів, а правила досягнутих угод є обов’язковими і виконуються всіми членами, є важливим інструментом укріплення довіри між країнами. Якщо уряд впевнен в тому, що інші країни не будуть застосовувати торговельні бар’єри, то і у нього не виникає спокуси робити це першим. Багатостороння система торгівлі довела свою життєздатність, адже політичні конфлікти між країнами з усталеними торговельними відносинами є менш вірогідними.

Як ефективний механізм розв’язання торгових суперечок система СОТ створює умови для справедливого і безконфліктного розв’язання виникаючих між країнами торговельних спорів, які за умов відсутності такого механізму могли б спричинити серйозні конфлікти. До створення світової торговельної системи такої можливості не було, і країни вимушені були узгоджувати шляхом переговорів правила торгівлі, які на сьогодні існують в рамках СОТ і є юридичною основою розв’язання спорів. Одним з таких правил є необхідність винесення всіх спорів в СОТ та незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка, яка виноситься в СОТ, перш за все розглядається з точки зору діючих норм і правил. А після винесення рішення країни повинні сконцентрувати сої зусилля на його виконанні і, можливо навіть, наступному перегляді застарілих норм і правил шляхом знову ж таки переговорів. Підтвердженням ефективності механізму розв’язання суперечок є той факт, що з моменту його створення (1995 р.) було розглянуто спорів більше, ніж за всю попередню історію ГАТТ. Збільшення кількості спорів, що розглядаються в СОТ, свідчить не про зростання торговельно-економічної конфліктності в світі, а про збільшення довіри країн до існуючої системи ліквідації торговельних спорів, справедливості рішень, що грунтуються на системі угод СОТ.

Забезпечення рівних шансів для всіх учасників світової торгової системи обумовлено створеним інституціональним механізмом функціонування організації та покладеними в його основу принципами. Система СОТ вирівнює шанси всіх членів, надаючи право голоса невеликим країнам, обмежуючи, таким чином, можливості економічного диктату більш крупних держав, що є неминучим і розповсюдженим при проведенні двосторонніх переговорів. Крім того, об’єднуючись у союзи, невеликі країни здатні досягати значних успіхів на переговорах. В той же час великі держави отримують можливість не вести переговори з торгових угод з кожним з багаточисельних торговельних партнерів внаслідок того, що згідно з принципом недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов’язань автоматично поширюються на всіх учасників СОТ.

Зниження вартості життя є найбільш вагомим для споживачів позитивним наслідком зниження протекціоністських бар’єрів, в результаті ліквідації яких стають дешевшими не тільки готові імпортні товари та послуги, але і вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються зарубіжні компоненти, імпортні тарифи, державні виробничі субсидії (наприклад, в сільськогосподарському секторі економіки) та кількісні обмеження імпорту (на зразок обмежень в торгівлі текстилем та одягом) в кінцевому рахунку призводять до підвищення вартості життя, а не до бажаного захисту внутрішнього ринку. Так, за даними СОТ споживачі в Великобританії сплачують за одяг внаслідок торговельних обмежень на імпорт текстиля на 500 мільйонів фунтів в рік більше, а для канадців ця сума становить приблизно 780 млн. канадських доларів. Аналогічною є ситуація і в секторі послуг: лібералізація сектору телекомунікацій в ЄС призвела до зниження цін на ці послуги в середньому на 7-10%. Таким чином, система СОТ, стимулює конкуренцію і знижує торговельні бар’єри, а в результаті цього виграють споживачі товарів та послуг.

Більш широкий вибір товарів та послуг також є беззаперечною перевагою системи світової торгівля для споживача. Це стосується не тільки готової зарубіжної продукції, а й вітчизняних товарів і послуг, асортимент яких розширюється внаслідок зниження цін на імпорті матеріали, комплектуючі, обладнання. Конкуренція стимулює ефективність вітчизняного виробництва і, відповідно, опосередковано знижує ціни та підвищує якість виробляємої продукції. Крім того, в результаті більш інтенсивного міжнародного товарообміну розвиваються і скоріше застосовуються нові прогресивні технології, як це відбулось, наприклад з телекомунікаціями та інформаційними технологіями.

Підвищення доходів є також результатом лібералізації міжнародних торговельно-економічних відносин. Так, зниження торговельних бар’єрів сприяє динамізації торгівлі, що, в свою чергу, приводить до підвищення як державних доходів, так і доходів фірм та громадян. За даними експертів СОТ після Уругвайського раунду внаслідок переходу країн на нову систему торговельних відносин світовий дохід збільшився зі 109 до 510 млрд. доларів США. Зростання державного доходу за рахунок діяльності успішних національних експортерів і допомагати іншим фірмам, які зтикаються з іноземною конкуренцією. Однак неможливо провести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу в контексті зростання доходів. Крім того, така схема стосується лише конкурентоспроможного експорту.

Підвищення зайнятості населення також є перевагою лібералізації міжнародної торгівлі, але при наявності в країні певних умов. Розвиток торгівлі обумовлює підвищення зайнятості в конкурентоспроможних експортних галузях в довгостроковій перспективі. Однак втрати робочих місць в результаті конкуренції національних виробників з зарубіжними практично неминучі. Але і протекціонізм не вирішує цю проблему, і, навпаки, підвищення торговельних бар’єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості національних товарів (послуг), що при обмеженому імпорті обумовлює зростання цін на її, і, негативно впливає на обсяги продажів, що, в кінцевому рахунку, призводить знову ж таки до скорочення робочих місць.

Така ситуація, наприклад, утворилась в США в 1980-і рр., коли урядом були введені жорсткі обмеження на імпорт автомобілів з Японії. І навпаки, лібералізація ринку ЄС створила, за різними оцінками 300-350 тис. нових робочих місць. А за 10 місяців 2002 р. нових підприємств з іноземним капіталом. Таким чином, раціональне використання урядами потенційних переваг міжнародної торговельної системи може допомогти країні подолати труднощі періоду адаптаційного періоду.

Підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності відбувається, як правило, за рахунок насамперед спрощення системи митного оподаткування та інших торгових бар’єрів. Наслідком такої передбачуваності і прозорості є збільшення кількості торгових партнерів і, відповідно, товарообігу. Недискримінаційність, прозорість, визначеність і незмінність умов здійснення торговельних операцій сприяють зниженню витрат компаній, оптимізації їх діяльності та створенню привабливого торговельно-інвестиційного середовища.

Боротьба з корупцією в системі СОТ стає можливою внаслідок реалізації в її діяльності принципів прозорості та гласності, завдяки яким забезпечується доступність всієї інформації щодо правил для громадськості. Застосування деяких форм нетарифних обмежень, наприклад, імпортних квот, неминуче пов’язано з загрозою корупції серед чиновників, які розподіляють ці квоти та, відповідно, отримання надприбутків компаніями-імпортерами. Відомо, що зараз в СОТ провадиться робота з скорочення та повного усунення багатьох ще існуючих квот, наприклад, на текстильні вироби. Загалом система світової торгівлі створює передумови для прийняття виважених політичних рішень, боротьби з корупцією та внесення позитивних змін в законодавчу систему. А чітко визначені правила і норми системи угод СОТ позитивно впливають на ділову атмосферу, скорочуючи можливість прийняття суб’єктивного рішення.

Захист від лобіювання у національних урядів з’являється внаслідок того, що приєднання до світової торговельної системи зобов’язує їх дотримуватися принципу недискримінації, забезпечуючи всім членам організації режим найбільшого сприяння та національний режим, що значною мірою, (якщо не повністю) скорочує можливості запровадження протекціоністських заходів. Останні, як відомо стосуються тільки окремих галузей або виробництв, а приєднання до системи СОТ об’єктивно орієнтує уряди на впровадження політики, орієнтованої на розвиток всіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає запобігти деформації конкурентного середовища.

Таким чином, переваги системи світової торгівлі можна поділити на чотири групи:

переваги системи СОТ для розвитку взаємовідносин між країнами (укріплення міжнародної стабільності, ефективний механізм розв’язання торговельних суперечок, забезпечення рівних можливостей для всіх учасників);

переваги для споживачів (зниження вартості життя, більш широкий вибір товарів і послуг);

економічні переваги (підвищення доходів держави, виробників, громадян; підвищення зайнятості; підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності);

політичні переваги (боротьба з корупцією, захист від лобіювання).

Мабуть дійсні переваги існуючої системи міжнародної торгівлі доводить той факт, що всі великі торговельні нації (за виключенням Росії) на сьогодні є членами СОТ. Крім суто економічних вигод, які досягнуті шляхом зниження бар’єрів для вільного обміну товарами та послугами, система позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах-членах, а також на добробут населення. Правильно використані переваги торгової системи СОТ проявляються на всіх рівнях – населення країни, галузі економіки, країни, регіонального інтеграційного угруповання та світової спільноти в цілому.

Існують також різні точки зору щодо ефективності, справедливості світової системи торгівлі, а також конкретних напрямів діяльності СОТ. Ці негативні, або стримані оцінки функціонування СОТ можна розглядати як недоліки цієї організації (системи). При цьому слід зазначити, що критика СОТ в багатьох випадках грунтується на невірному уявленні опонентів щодо правил і механізмів роботи цієї організації. До так званих типових “невірних” уявлень (з точки зору експертів в СОТ) щодо наслідків функціонування системи світової торгівлі і, зокрема, Світової організації торгівлі належать наступні [43]:

Захист інтересів ТНК: СОТ сприяє діяльності і захищає інтереси тільки транснаціональних корпорацій.

Неефективність механізму розв’язання суперечок: існуючий в організації механізм розв’язання торговельних суперечок є багатоступеневим і бюрократичним, створюючим бар’єри в торгівлі, а члени групи експертів підходять до справи з формальних позицій.

Диктат з боку СОТ та втрат національного суверенітету: СОТ диктує урядам політику, що призводить до підриву національного суверенітету. Під тиском економічних санкцій уряди не можуть довго діяти на благо інтересів суспільства.

Скорочення робочих місць: наслідками діяльності СОТ є скорочення робочих місць і зайнятості, що збільшує дистанцію між багатими і бідними націями (на сьогодні 20% населення, яке належить до індустріально розвинених країн споживає 86% світових ресурсів, а решта 80% найбідніших споживачів – тільки 14%).

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами розвитку: СОТ цікавлять в першу чергу комерційні інтереси, а не проблеми соціально-економічного розвитку країн-членів організації.

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами довкілля: комерційні інтереси в системі світової торгівлі превалюють над інтересами захисту навколишнього середовища, особливо в країнах що розвиваються.

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами охорони здоров’я: комерційні інтереси є вищими за інтереси захисту здоров’я і життя людей (в першу чергу це стосується прав на інтелектуальну власність великих фармацевтичних компаній, захист яких блокує доступ населення найбідніших країн до життєво необхідних дешевих медичних препаратів).

Бідні країни не мають альтернативи приєднанню до СОТ: бідні країни не мають вибору і змушені приєднуватися до СОТ, яка є інструментом реалізації інтересів впливових груп тиску розвинених країн.

Маленькі країни в СОТ безсиллі: найменш розвинені країни і країни що розвиваються безсиллі в системі світової торгівлі внаслідок того, що вони не в змозі успішно реалізувати деякі можливості, якими користуються розвинені країни.

Недемократичність СОТ: СОТ є недемократичним інститутом, оскільки рішення приймаються на користь розвинених країн та їх транснаціональних корпорацій.

Розглянемо більш детально ці звинувачення на адресу СОТ та, відповідно, аргументи експертів. Стосовно захисту інтересів тільки ТНК, експерти пояснюють, що рішення в СОТ приймаються консенсусом, а отже кожна країна може займати власну позицію, або домагатися прийняття своєї пропозиції. Крім того, правила “пишуть” не представники ТНК, а члени урядів, оскільки тільки вони мають доступ до переговорів. Ще одним аргументом є те, що в структурі СОТ немає жодного підрозділу, який би опікувався торговими проблемами ТНК. Однак, слід зауважити, що це звинувачення є небезпідставним, і в той же час об’єктивним. Небезпідставність полягає в тому, що, дійсно, можливостями світової торгової системи найбільш швидко і ефективно можуть скористатися тільки великі і досвідчені міжнародні компанії, що і відбувається на практиці. А об’єктивність цього звинувачення пояснюється тим, що в СОТ фактично вступають не уряди, а фірми-виробники, бізнесові структури. А уряди закликані захищати інтереси національного бізнесу, що і роблять уряди розвинених країн.

Захисними аргументами щодо звинувачення в неефективності механізму розв’язання суперечок є наступні: по-перше, механізм вирішення спорів був ухвалений свого час всіми членами організації одностайно; по-друге, за існуючими правила всі три кандидатури членів групи експертів погоджуються з обома конфліктуючими сторонами. Ця проблема, на наш погляд, не є суттєвою, оскільки будь-який процедурний механізм з часом потребує вдосконалення. А таке вдосконалення в межах СОТ є абсолютно можливим через використання відповідних процедур винесення питання на обговорення.

Диктат з боку СОТ та втрата національного суверенітету є більш серйозним звинуваченням на адресу організації. По-перше, що стосується того, що СОТ диктує державну політику урядам країн-членів, то скоріше навпаки – члени організації формують її політику. СОТ не вказує урядам, як їм провадити свою торговельну політику, оскільки організацією керують її учасники, а угоди приймаються в результаті переговорів між урядами країн-членів на основі консенсусу та ратифікуються парламентами. Певні інструменти примушення можуть бути використані лише у випадку відхилення члена від виконання своїх зобов’язань, виникнення торгового спору з винесенням його в СОТ. Однак і при цьому остаточне рішення приймає Орган з врегулювання суперечок, до складу якого входять всі країни-члени. Це рішення стосується тільки розглядаємої суперечки і являє собою висновок відносно того, чи порушив уряд певну угоду СОТ. У випадку, коли член СОТ, який порушив зобов’язання, не бажає виправляти ситуацію згідно рішення, до нього з санкції СОТ можуть бути застосовані постраждалою стороною відповідні заходи.

Що ж стосується втрати національного суверенітету, то СОТ нічим не відрізняється від інших міжнародних організацій, які не передбачають делегування будь-якої частини національного суверенітету. В цьому її відмінність від організацій інтеграційного типу, таких як ЄС. Не слід забувати, що зобов’язання країни формуються і за рахунок підписання інших міжнародних економічних угод, більшість з яких містить ті чи інші обмеження для дій підписавших їх урядів. Крім того, в компетенцію СОТ не входять питання власності, макроекономічна, структурна, антимонопольна політика, бюджетні відносини, політика валютного курсу, режим інвестицій (за виключенням інвестицій в сферу послуг, а також пов’язаних з торгівлею інвестиційних заходів), а також питання безпеки і оборони. І нарешті, умови участі у будь-якій торговельні угоді, в тому числі і в СОТ, не перешкоджають державі реалізувати своє суверенне право на вихід з угоди тоді, воли вона визначає це за доцільне.

Скорочення робочих місць та збільшення розриву між багатими і бідними країнами – це твердження на думку експертів Сот є неточним, оскільки занадто спрощує факти. Міжнародна торгівля, сприяючи економічному зростанню, одночасно створює передумови для збільшення робочих місць і скорочення бідності. Однак майже завжди ситуація в країнах ускладнюється тим, що потрібен певний адаптаційний період для розв’язання проблеми втрати робочих місць. Найбільшу вигоду в сфері зайнятості від вільної торгівлі отримує країна, яка знижує свої торговельні бар’єри, але це відбувається через певний час. Країни ж, які експортують в цю країну, також виграють, особливо конкурентоспроможності галузі. І відбувається ще не в довгостроковому, а в короткостроковому періоді.

При лібералізації внутрішнього ринку виробники, які раніше були захищені, зтикаються з активною конкуренцією, і їх перспективи залежать від здатності пристосуватися до нових умов. Країни з більш конструктивною і дієвою адаптаційною політикою пристосовуються до міжнародної конкуренції краще, ніж ті, які втрачають нові можливості, що з’являються в світовій системі торгівлі. Проблема пристосування виробників д більш ліберальних умов торгівлі вирішується в СОТ наступними шляхами. По-перше, лібералізаційні заходи в рамках СОТ є результатом дво- та багатосторонніх переговорів, а тому у країни є можливості відстоювати свою позицію щодо відкриття відповідних секторів своїх ринків. По-друге, лібералізація ринків як при вступі країни в СОТ, так і згідно досягнутих домовленостей між членами організації здійснюється поступово, що дає країнам час на необхідну адаптацію. По-третє, існуючі угоди дозволяють країнам застосовувати обмежувальна заходи проти імпорту, який негативно впливає на розвиток національної економіки, але робити це згідно визначеним правилам.

Протекціонізм, як альтернатива лібералізації торгівлі в цілях збереження робочих місць неефективен, так як підвищує витрати на випуск продукції, не стимулює продуктивність праці, знижує рівень оплати праці в країні. Крім того, існує багато чинників, не пов’язаних з діяльністю СОТ, які впливають на зміни в рівні заробітної плати. І нарешті, аналіз виключно імпорту товарів нерівно характеризує ситуацію, оскільки в сфері послуг іноземна конкуренція впливає на робочі місця по іншому: якщо, наприклад, консалтингова фірма, телекомунікаційна компанія, банк тощо відкривають свій бізнес в іншій країні, то вони наймають на робочу місцевий персонал (за виключенням керівних посад).

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами розвитку країн – це твердження є дискусійним. З одного боку, вільна торгівля сприяє економічному зростанню та підтримує розвиток, і саме ця концепція покладена в основу торгової системи СОТ. З іншого – питання про те, чи в достатній мірі країни що розвиваються виграють від системи СОТ, є предметом постійних дискусій. Слід нагадати, що Угоди СОТ містять багато важливих положень, які беруть до уваги інтереси країн, що розвиваються. Так, для них передбачаються більш тривалі терміни для внесення змін, що передбачаються правилами СОТ. А до найменш розвинених країн застосовується спеціальний підхід, в тому числі і виключення з багатьох положень угод. Разом з тим, необхідність вирішення питань розвитку використовується деякими країнами для обгрунтування дій, які заборонені угодами СОТ, наприклад, надання урядових субсидій.

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами довкілля також є типовою хибною думкою відносно СОТ. В багатьох положенням СОТ особлива увага приділяється саме питанням захисту навколишнього середовища. Так, в Преамбулі Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі, серед інших завдань передбачено оптимальне використання світових ресурсів, підтримка розвитку та захисту навколишнього середовища. В так званих парасолькових положеннях, таких як Стаття 20 ГАТТ “Загальні винятки”, країнам дозволено застосовувати заходи щодо захисту життя і здоров’я людини, тварин або рослин. Держави також мають змогу зберігати природні ресурси, які вичерпуються. Особлива увага проблемам захисту навколишнього середовища приділяється в угодах СОТ стосовно стандартів та технічних регламентів на продукцію, безпеки харчових продуктів, захисту прав інтелектуальної власності тощо. До того ж для захисту навколишнього середовища урядам дозволено застосовувати субсидії.

В світовій торговельній системі дуже важливо, щоб заходи щодо захисту навколишнього середовища були обгрунтованими, справедливими та недискримінаційними, оскільки в цьому питанні неприпустимо бути поблажливими до національних товаровиробників і в той же час проявляти жорсткість по відношенню до іноземних товарів і послуг.

Правила системи СОТ також можуть опосередковано допомоги країнам розподіляти більш ефективно рідкісні та обмежені ресурси. Так, скорочення промислових і сільськогосподарських субсидій, а в перспективі і можлива повна їх заборона, скоротять витратне перевиробництво і дозволяють зберегти природні ресурси.

Необхідно також зазначити, що розробка міжнародних норм і правил щодо захисту навколишнього середовища є компетенцією відповідних міжнародних агентств і венцій, а не безпосередньо СОТ. Однак до сьогодні документи СОТ та міжнародні угоди щодо захисту навколишнього середовища не вступали в протиріччя, навпаки, в них є багато співпадінь.

Пріоритет комерційних інтересів над проблемами охорони здоров’я і безпеки людини – наступний “недолік” СОТ. В відповідь на це експерти СОТ зазначають, що, як і відносно проблеми охорони навколишнього середовища, ключові положення угод СОТ дозволяють урядам: застосовувати дії, спрямовані на захист життя і здоров’я людей, тварин і рослин; контролювати відповідність стандартам на продовольчу продукцію, а також якість і безпеку продуктів харчування, продукції тваринного та рослинного походження. Метою цих угод є захист прав урядів щодо забезпечення безпеки своїх громадян. Однак ці дії не повинні перетворюватися на “завуальований” протекціонізм. Для цього заходи захисту здоров людини, тварин і рослин мають бути обгрунтовані наступними фактами або стандартами, визнаними в усьому світі, наприклад, в Кодексі Аліментаріус, який встановлює рекомендуємий рівень стандартів безпеки продуктів в рамках Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) та Всесвітньої організації з охорони здоров’я ООН (WHO). Уряди, однак, можуть встановлювати власні стандарти, але при умові, що вони будуть сумісними з міжнародними вимогами і недискримінаційними.

Дуже поширеною є думка, що бідні країни не мають альтернативи приєднанню до СОТ. Це не так, адже альтернативного приєднання могли би бути переговори з метою укладання двосторонніх угод з кожним торговельним партнером. Однак для цього потрібні значні ресурси, що є серйозною проблемою для невеликих країн. Крім того, потенційні можливості в двосторонніх переговорах значно нижчі, ніж вони є в СОТ, де невеликі країни об’єднуються в своєрідні союзи з іншими державами, з якими в них є спільні торговельні інтереси.

До того ж, бути або не бути в СОТ – добровільний вибір кожної країни, і на сьогодні переговори щодо вступу ведуть як малі, так і великі держави. Приєднуючись до СОТ, навіть невелика країна автоматично отримує можливість користуватися всіми гарантованими перевагами членства в організації. Але в обмін на це країна бере на себе зобов’язання, не вимагаючи взаємності, щодо зниження митних тарифів, роблячи тим самим свій внесок в процес лібералізації міжнародної торгівлі. Ця вимога є стандартною для всіх нових членів, і країни при вступі погоджуються на її виконання добровільно.

Ще одним звинуваченням на адресу СОТ є те, що малі країни в організації безсилі і не взмозі успішно реалізувати деякі можливості, якими користуються розвинені країни. Фахівці СОТ спростовують цю думку наступним чином: в торговій системі всі Члени дотримуються одних і тих же правил, що розширює переговорні можливості маленьких країн; в рамках механізму розв’язання суперечок країни зо розвиваються, успішно захищають свої торговельні інтереси від дій індустріально розвинених країн, що поза межами багатосторонньої торговельної системи було б неможливо. Прикладом впливу найменш розвинених країн і країн, що розвиваються на реформування правил міжнародної торгівлі може слугувати згода розвинених країн лібералізувати такі сфери, як сільське господарство та виробництво текстилю, які є життєво важливими для більшості малих країн. Стосовно здатності успішно реалізувати певні можливості світової торговельної системи, то зрозуміло, що не всі країни мають однаковий зовнішньоторговельний потенціал.

І останнім в цьому переліку є звинувачення СОТ в недемократичності. Спростовуючими цю думку аргументами є наступні: СОТ є настільки демократичним інститутом, наскільки демократичними є уряди країн-членів; абсолютна більшість рішень в організації приймається на основі консенсусу, а це більш демократично, ніж більшістю голосів, оскільки кожен Член повинен погодитися із запропонованим рішенням; згідно принципа прозорості всі документи СОТ та рішення національних урядів стосовно торговельних питань оприлюднюються, і до матеріалів організації є вільний доступ.

Отже, ми охарактеризували загальні переваги та недоліки системи світової торгівлі, Зрозуміло, що кожній з наведених позицій як переваг, так і недоліків можна навести численні факти на користь підтримки справедливості твердження, або його спростування. Але таке поглиблене дослідження потребує значних ресурсів і часу, а результат, на наш погляд, неважко спрогнозувати: система СОТ має як переваги, так і недоліки. Важливіше, на наш погляд, усвідомлювати ці переваги та недоліки як свого роду загальний фон для визначення на їх основі національних переваг і недоліків приєднання до системи світової торгівлі. Слід зазначити, що на національному рівні ці теоретичні “переваги та недоліки” трансформуються в прагматичні потенційні можливості і проблеми, які визначають стратегію переговорного процесу щодо приєднання та конкретні заходи уряду протягом підготовчого та перехідного періодів.