- Цветы и растения
- Аквариум и рыбы
- Для работы
- Для сайта
- Для обучения
- Почтовые индексы Украины
- Всяко-разно
- Электронные библиотеки
- Реестры Украины
- Старинные книги о пивоварении
- Словарь старославянских слов
- Все романы Пелевина
- 50 книг для детей
- Стругацкие, сочинения в 33 томах
- Записи Леонардо да Винчи
- Биология поведения человека
Главная Инвестиции Книги Страховий та інвестиційний менеджмент - Федоренко В. Г. |
Страховий та інвестиційний менеджмент - Федоренко В. Г.
Р
Реальна ставка відсотка — ставка відсотка, яка встановлюється з урахуванням зміни купівельної спроможності грошей у зв'язку з інфляцією.
Регрес — право страхувача на висунення у межах фактично сплаченої суми відшкодування збитку, претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.
Резерви збитків — елемент технічних резервів, по заявлених, але ще не оплачених збитках.
Резерв незароблених премій — частина премій за договорами страхування, що відповідає терміну страхування, який виходить за межі календарного року.
Резерви страхові — фонди, утворювані страховими організаціями для забезпечення гарантій виплат страхових сум і страхових відшкодувань (фонд резервний, фонд страховий, резерви по страхуванню життя, пенсій, запасні фонди, фонди майбутніх платежів тощо).
Рентабельність страхових операцій — рівень підвищення прибутків над витратами. Звичайно розраховується на основі відношення показника балансового прибутку до прибутку за певний період (як правило, за рік).
Репресія — придушення випадкової події, явища.
Репресивні заходи у страхуванні — боротьба зі стихійним лихом з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об'єктів.
Ретроцесія — процес подальшої передачі раніше прийнятих у перестрахування ризиків іншим перестрахувачем.
Ринок страховий — система економічних стосунків з надання страхових послуг.
Ризик страховий — ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування.
Ризикова премія — частина страхової премії, яку страхувач призначає для створення необхідного резерву з метою виплати страхового відшкодування.
Ріторно — частина страхової премії, утримувана страхувачем у разі розірвання договору.
Реальний рівень відсотка — номінальний рівень відсотка мінус рівень інфляції.
Реальні інвестиції — вкладення коштів у реальні матеріальні й нематеріальні (інноваційного характеру) активи.
Реінвестування — переміщення капіталу з одних активів в інші — ефективніші, діяльність у придбанні активів з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту за рахунок прибутку, отриманого від експлуатації раніше придбаних активів.
Рента — регулярно одержуваний прибуток з капіталу, майна або землі, що не потребує від одержувача підприємницької діяльності.
Рентабельність — показник ефективності роботи підприємств, що визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.
Рентабельність активів — відношення річного балансового прибутку до вартості активів підприємства.
Рентабельність акціонерного капіталу — відношення річного балансового прибутку до суми статутного фонду.
Рентабельність продажів — відношення балансового прибутку до річного обсягу продажів.
Ризик втрати доходу — один з рівнів ризику, який називається "критичним".його критерієм є можливість втрати очікуваної суми валового доходу за об'єктом інвестування, що розглядається.
Ризик втрати капіталу — найвищий рівень ризику, який називається "катастрофічним"; його критерієм є можливість втрати всіх власних активів у результаті банкрутства.
Ризик втрати прибутку — рівень ризику, який називається "допустимим"; його критерієм є можливість втрати очікуваного чистого прибутку.
Ризик інфляції — ризик, пов'язаний із знеціненням доходу від інвестицій у зв'язку з інфляцією. В умовах прогнозування цього виду ризику інвестор може вимагати додаткового доходу у вигляді інфляційної премії.
Ризик ліквідності — особлива форма ризику, пов'язана з низькою ліквідністю об'єктів інвестування чи з великим періодом інвестиційного процесу. За наявності такого ризику інвестор може вимагати додаткового доходу у вигляді премії за ліквідність.
Ризиковий капітал — особлива форма вкладення капіталу з високим рівнем ризику в розрахунку на швидке одержання високої норми прибутку. Компанії (фірми) — об'єкти такого інвестування називаються "венчурними" (ризиковими).
Ризиковий портфель — агресивний інвестиційний портфель з високим загальним рівнем ризику за ним.
Ринкова інфраструктура — система закладів та організацій (банків, бірж, страхових компаній, консультаційних та інформаційно-маркетингових фірм тощо), які забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку.
Ринкова рівновага — адекватне економічним законам співвідношення попиту і пропозиції; відповідність між обсягом і структурою попиту на товари й послуги та обсягом і структурою їх пропозиції.
Ринок — сфера економіки, де відбувається процес товарного обігу, перетворення товару на гроші й зворотне перетворення грошей на товар; сукупність взаємозалежних актів купівлі-про-дажу маси товарів, вироблених у різних галузях економіки.
Ринок позичкових капіталів — система економічних відносин, які забезпечують акумуляцію вільних коштів, перетворення їх на позичковий капітал і його перерозподіл між учасниками процесу відтворення.
С
Сальдо — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу. Санація — система заходів, спрямованих на попередження банкрутства компанії (фірми) у разі її неплатоспроможності.
Самострахування — створення юридичними або фізичними особами власного матеріального або грошового резерву.
Сертифікат у страхуванні — документ, що засвідчує страхування окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального полісу страхування вантажів.
Синдикат "Ллойда" — група андеррайтерів, які об'єднуються в синдикат з метою збільшення своїх фінансових можливостей щодо прийому ризиків на страхування.
Сліп — страховий документ, що використовується для попереднього розміщення ризику. У ряді випадків прирівнюється до страхового полісу.
Співстрахування — страхування, при якому один і той самий ризик у певних частках страхують два або більше страхувачі, видаючи при цьому спільний або окремі поліси відповідно до суми, що становить частку кожного страхувача.
Страхова вартість — дійсна (фактична) вартість об'єкта страхування (є ще ринкова вартість, договірна вартість тощо).
Страхова виплата — виплата страхової суми (частини її) страхувальнику або застрахованому (при особистому страхуванні) або страхове відшкодування (при майновому страхуванні) при настанні страхового випадку.
Страхова компанія — юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право брати на себе обов'язки страхувача.
Страхова подія — потенційний, гіпотетичний (можливий) страховий випадок, на предмет якого проводиться страхування (приміром, страхові події: нещасний випадок, хвороба, дожиття до визначеного віку тощо).
Страхова сума — визначена договором страхування або встановлена законом грошова сума, виходячи з якої встановлюються розміри страхового внеску і страхової виплати, тобто це — обсяг страхової відповідальності, прийнятої на себе страхувачем. В міжнародній практиці страхова сума називається страховим покриттям.
Страхова премія (внесок, платіж) — плата страхувальника страхувачеві за те, що той зобов'язався відшкодувати страхувальникові матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.
Страхова претензія — вимога страхувальника про відшкодування страхувачем збитку, спричиненого випадком, що передбачає перелік страхових подій у договорі страхування.
Страхове відшкодування — сума компенсації, що її виплачує страхувач страхувальникові за збиток, спричинений застрахованому майну страховим випадком.
Страхове свідоцтво — посвідчення про страхування.
Страхове відшкодування — сума виплати для покриття збитку при майновому страхуванні і страхуванні цивільної відповідальності страхувальника за матеріальний збиток перед третіми особами. Страхове відшкодування може дорівнювати (або бути меншим) від страхової суми, виходячи з конкретних обставин страхового випадку та умов договору страхування (приміром, наявність франшизи).
Страхове товариство — страхувачі: акціонерні компанії, товариства взаємного страхування та інші.
Страхове поле — максимальна кількість об'єктів, які можуть бути охоплені страхуванням.
Страховий агент — довірена фізична або юридична особа, яка від імені і в межах наданих страхувачем повноважень робить пропозиції страхувальнику щодо страхування ризиків та виконує деякі операції з обслуговування договорів страхування.
Страховий акт — документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який постраждав від непередбачено -го випадку.
Страховий внесок (премія, платіж) — сума, що її сплачує страхувальник страхувачеві за зобов'язання відшкодувати збитки, завдані застрахованому майну, або сплатити страхову суму при настанні зумовлених подій у житті страхувальника (застрахованого).
Страховий випадок — стихійне лихо, нещасний випадок або настання іншої події, при якій виникає зобов'язання страхувача оплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування або страхову суму.
Страховий захист — економічні, перерозподільні відносини, що складаються у процесі запобігання, подолання і відшкодування збитків, завданих конкретним об'єктам: матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров'ю громадян тощо.
Страховий збиток — шкода, нанесена страхувальнику внаслідок страхового випадку.
Страховий інтерес — матеріальна заінтересованість у страхуванні об'єктів, до яких страхувальник має стосунок як власник, орендатор, перевізник тощо.
Страховий нагляд — контроль за діяльністю страхувачів уповноваженим державним органом.
Страховий портфель — а) фактична кількість застрахованих об 'єктів або число договорів страхування; б) сукупна відповідальність страхувача (перестрахувача) за всіма діючими полісами.
Страховий пул — добровільне об'єднання страхових компаній для спільного страхування (перестрахування) певних ризиків.
Страховий ринок — а) економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники, страховики, страхові посередники; б) сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар — страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї.
Страховий тариф або брутто-ставка — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми або об'єкта страхування. Страховий тариф може виражатися в абсолютних одиницях або відсотках. Страхові тарифи по обов'язкових видах страхування встановлюються в законах про обов'язкове страхування. Страхові тарифи по добровільних видах страхування (особистого майна і відповідальності) можуть розраховуватися страхувачами самостійно (на основі актуарних розрахунків). Вони контролюються органом державного нагляду. Розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.
Страхувачі — юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, передбаченої законодавством, створені для здійснення страхової діяльності і які отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності на території України.
Страхувальники — юридичні і фізичні особи, які уклали договір страхування, або є страхувальниками у відповідності з законом (при обов'язковій формі страхування), і які сплачують страхові внески (за договором або за законом). Страхувальники мають право укладати зі страхувачем договори про страхування інших осіб (застрахованих) або на користь третіх осіб і призначати вигодонабувачів для одержання страхових виплат, а також заміняти їх на власний розсуд до настання страхового випадку.
Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страхувачем, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
Страхування (процес) — укладання угоди між страхувачем і страхувальником на основі договору або закону про захист майнових інтересів страхувальника або застрахованого.
Страхування (сутність) — замкнена розкладка можливого збитку між зацікавленими фізичними і юридичними особами.
Страхування вантажів — один з підвидів майнового страхування.
Страхування відповідальності — вид страхування, де об'єктом є відповідальність перед третіми особами в разі, якщо їм внаслідок діяльності або бездіяльності страхувача буде завдано шкоди.
Страхування від вогню — один з підвидів майнового страхування.
Страхування від нещасних випадків — підвид особистого страхування.
Страхування автотранспорту — страхування Авто-КАСКО, об'єктами якого є транспортні засоби, що належать юридичним або фізичним особам.
Страхування життя — підвид особистого страхування, в яких об'єктом страхування є життя застрахованого.
Страхування кредитів — вид страхування, об'єктами якого можуть бути банківські позики (покупцеві і продавцеві) комерційні позики, зобов'язання й гарантії за кредитом, довгострокові інвестиції.
Страхування карго — страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту без страхування самого транспортного засобу.
Страхування КАСКО — страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів.
Страхувальник — юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір на страхування, сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.
Страхування урожаю сільськогосподарських культур — підвид майнового страхування. У державних сільськогосподарських підприємствах здійснюється в обов'язковій формі.
Страхування цивільної відповідальності — страхування, при якому страхувач бере на себе зобов'язання сплатити страхувальникові суми, пред'явлені йому у відповідності з законом і в межах юридичної відповідальності страхувальника перед третіми особами.
Суброгація — перехід до страхувача права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках.
Суперкомісія — комісія, яку отримує цедент від перестрахувача в доповнення до основної комісії за витрати з ведення договору перестрахування.
Сюрвеєр — експерт, інспектор, агент страхувача, який здійснює огляд судна, вантажів та іншого майна, що приймається на страхування.
Санкції економічні — заходи примусового впливу, що застосовуються до підприємств (організацій), які допускають порушення у фінансово-господарській діяльності й тим самим завдають збитків партнерам або державі.
Селенг — один з видів залучених джерел фінансування інвестицій, який передбачає передання власниками (юридичними та фізичними особами) прав використання й розпорядження їхнім майном за певну плату. Таким майном можуть бути будівлі, споруди, устаткування, сировина, матеріали, кошти, цінні папери, а також продукти інтелектуальної праці.
Сертифікат — документ, який засвідчує якість товару і видається компетентними органами на основі експертизи товарів.
Синдикат — група інвестиційних дилерів, які спільно підписуються на нові випуски або великі блоки оборотних цінних паперів і поширюють їх.
Складний відсоток — відсоток, який періодично виплачується на інвестиції і додається до інвестицій. Майбутні платежі потім розраховуються за колишньою ставкою, але з більшої суми, відсоток за відсоток.
Співвідношення ризику й доходу — показник, що співвідносить рівень інвестиційного ризику й інвестиційного доходу та вимірюється за допомогою коефіцієнта варіації й моделі "лінії надійності ринку". Використовується під час оцінювання та формування інвестиційного портфеля чи окремих інвестиційних проектів.
Спільне інвестування — діяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників і учасників інвестиційного фонду (частково — інвестиційною компанією) шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і здійснення комерційної діяльності з цінними паперами.
Стагнація — стан економіки, коли застій або падіння виробництва поєднуються зі зростаючим безробіттям і постійним підвищенням цін (інфляцією).
Субвенція — форма фінансової допомоги окремим галузям господарства, підприємствам і їх власникам. Широко практикується як метод санації збанкрутілих підприємств і банків або з агресивною метою — для розгортання військової промисловості та пов'язаних з нею галузей.
Суб'єкти інвестиційної діяльності — сукупність фізичних і юридичних осіб — безпосередніх інвесторів і учасників інвестиційної діяльності.
Created/Updated: 25.05.2018