special

Податкова політика - Литвиненко Я.В.

1.5. Теорія перекладання податків та її місце в загальній податковій політиці

Постійний розвиток суспільно-економічних відносин потребує і постійного розвитку фінансової та податкової політики. Велике значення мають постійні зміни податкової політики як на рівні держави, так і на рівні регіонів, галузей, підприємств.

При виконанні своєї головної мети — збільшення надходження податків до бюджету — держава повинна розширювати коло платників податків. Одним із методів такого розширення є перекладання їх з одних об'єктів на інші. Підприємство з метою зменшення податкового тягаря теж бажає перенести деякі податки або хоча б їх частину на платника. Тому перекладання податків — одна з найважливіших проблем сьогодення.

Процес перекладання податків має давню історію, він застосовувався у світі ще в середні віки, особливо платниками податків.

Перекладання податків — це процес повного або часткового перерозподілу сплати податків між різними суб'єктами оподаткування, між якими існують господарські та економічні взаємовідносини. При цьому перекласти сплату податків можна як на іншу юридичну чи фізичну особу (тобто суб'єкт підприємництва), так і на громадян як споживачів продукції. Створюють цю ситуацію державні акти, якими вводяться різні податки на споживання або непрямі податки. До того ж визначається як формальний платник податку, так і фактичний. Так, платником акцизного збору, податку на додану вартість та інших податків є споживач-громадянин, хоча формально ці податки сплачує виробник, тобто юридична особа.

Можливе перекладання податків і між юридичними особами, коли, наприклад, виробник підакцизного товару перекладає сплату цього податку на торговельне підприємство, при цьому товар відпускається за ціною, вищою за суму акцизного збору.

Економічна теорія перекладання має велике значення для всіх суб'єктів цього процесу.

По-перше, за допомогою перекладання податків дотримується принцип ефективності розподілу та рівень важкості податкового тягаря між платниками податку. Причому цей процес здійснюється без особливих суперечок між платниками податків і відбувається на добровільній основі.

По-друге, цей процес охоплює різні аспекти соціально-економічного життя суспільства, суттєво (і при цьому непомітно) впливає на нього. Проводиться він в прихованій формі, яка особливо не афішується.

По-третє, рушійною силою перекладання податків є насамперед фіскальна політика держави і бажання суб'єкта оподаткування зменшити свій податковий тягар.

Тому при вивченні цього питання постають різні проблеми, а саме:

• роль і місце державної податкової політики в цьому процесі;

• умови, необхідні для його здійснення;

• суб'єкти проведення перекладання податків;

• сфера дії процесу перекладання;

• вплив різних чинників на проведення перекладання та ін. Уперше теоретичні дослідження цього процесу проводили ще в

XVII ст., але повної та завершеної теоретичної концепції не існує. Складність проведення цього дослідження полягає в наступному:

1. Цей процес має прихований характер, тобто спостерігати за ним відкрито неможливо, відсутні будь-які статистичні та фінансові показники, які можна застосувати в математичних або статистичних розрахунках.

2. Ці проблеми стосуються загальних питань функціонування економіки та таких загальноекономічних показників, як попит, пропозиція, ціна, вартість капіталу, споживання, збереження коштів, фінанси і, нарешті, — податковий тягар підприємства.

3. Перекладання податків між платниками відбувається на ринкових умовах. Вирішення цієї проблеми має суперечливий характер і викликає протистояння у суспільстві. Так, збільшення державою акцизного збору призводить до того, що ціна товару зростає і виробник бажає перекласти цей податок на споживача. Але це спричиняє збільшення ціни і відповідне зменшення попиту на цей товар; споживач переходить на придбання альтернативного аналога, і при цьому акцизний збір знову лягає податковим тягарем на виробника, який змушений для зниження ціни зменшувати свій прибуток або собівартість продукції. Тому в цьому процесі відбувається стихійне перекладання податків, причому явно виражених конфліктів не відбувається.

4. Перекладання податків має динамічний характер, причому зміни відбуваються настільки швидко, що за ними складно простежити, а ще важче їх проаналізувати.

5. У процесі перекладання стикаються інтереси трьох суб'єктів господарсько-фінансового процесу: держави, зацікавленої в збиранні податків у повному обсязі (здебільшого її цікавить платник податку), виробника та споживача, які зацікавлені в зменшенні свого податкового тягаря, тому й боротьба ведеться переважно між ними. Але при цьому держава виступає як арбітр у вирішенні цієї проблеми.

Розвиток теорії перекладання податків пов'язаний з розвитком теорії податків взагалі. При цьому всі теорії можна поділити на різні концепції з їх різновидами, які здебільшого репрезентують фінансові та податкові наукові школи.

Одним з таких теоретичних напрямів є концепція абсолютизму (або теорія абсолюту). її засновником був англійський філософ ХУІІ ст. Д. Локк. Він вважав, що в кінцевому підсумку платником усіх податків є або власник землі, або той, хто сплачує податок на землю чи одну з його форм, наприклад орендну плату. Тому деякі економісти того часу виступали з пропозицією перекласти всі податки на землю на чистий дохід з неї і ввести єдиний податок на землю. Це, на їхню думку, сприяло б перекладанню податків та ухиленню від їх сплати.

Такої ж думки дотримувалися й інші економісти. Наприклад, А. Сміт вважав, що кінцевим платником податку є власник землі або багатий споживач. Тому він виступав за поземельний податок, а також за податок з нерухомості та розкоші. Д. Рікардо у своїх дослідженнях звернув увагу на те, що оскільки податком обкладається будь-яка земля, без урахування її якості, географічного розташування, продуктивності, то це призводить до підвищення ціни, і цей податок перекладається частково на споживача.

Автором іншої концепції — позитивної (оптимістичної) — є французький економіст XVIII-XIX ст. Н. Канар. На його думку, всі податки після їх введення починають перекладатися на різних платників і автоматично стають рівномірними і впродовж деякого часу розподіляються між платниками податків пропорційно їх платоспроможності. Він також вважав, що головним є принцип рівноважкості податків, який автоматично може здійснюватись (і здійснюється) у суспільстві, тому і не звертав уваги на розмір ставок оподаткування. Тобто виступав за збереження невисоких ставок оподаткування.

Іншої точки зору дотримувався П. Прудон, який розробив песимістичну теорію перекладання податків. Він вважав, що врешті-решт податок перекладається на кінцевих споживачів, які переважно малозабезпечені. Тому податки мають негативний характер і шкідливі для звичайного населення.

У середині XIX ст. з'явилась математична концепція перекладання податків. її авторами були Ж. Дюпон, а в подальшому — М. Пан-талеоне і Д. Копільяні. Вони першими з'ясували залежність між платником податку та розміром податку. Тобто зростання розміру податку зменшує кількість його платників. Крім того, вони визначили зв'язок між податком та ціною і дали характеристику перекладанню. її суть полягає в тому, що якщо платник податку перекладає його, то він має винагороду за це. Вони також першими показали, що податок зменшується тільки після зазначеного критичного рівня ставок оподаткування. Тобто податок об'єктивно збільшує ціну виробу, а виробник згоден сплачувати його, поки він не досягне критичної величини. Коли попит на товар зменшується, то платник податку намагається зменшити ціну, і починається перекладання податків на інші суб'єкти.

Економісти, які дотримувались цієї концепції, не тільки визначили залежність між ціною, податками та попитом, але й сформулювали вимоги до перекладання податків:

1. Щоб запобігти перекладанню податків на продукти харчування і зменшити ціни на них, потрібно оподатковувати їх тільки на останній стадії.

2. Податки слід розглядати з двох боків. По-перше, коли вони сплачуються платником-споживачем і суттєво впливають на його кінцеві доходи. По-друге, коли податки взагалі не сплачуються, бо ціна виробу не задовольняє споживача (а також великий розмір податку). Тому потрібно проводити перекладання податку, щоб зацікавити споживача у придбанні товарів і змінити його ставлення до виробу.

3. Коли зменшується споживання товарів і при цьому виникає зворотна ситуація (перекладання податків виробником на споживача не задовольняє останнього, тому він цей виріб не придбає), відбувається перекладання податку знову на виробника. Тобто перекладання непрямо впливає на суб'єктів оподаткування.

4. Перекладання податків не може впливати на особисте господарство.

5. При проведенні перекладання податків відбувається і перерозподіл доходів між різними верствами населення. У цьому разі перерозподіл може розглядатися як один з інструментів державної політики в напрямі збільшення доходів державного бюджету. Німецький економіст К. Рау сформулював такі закони перекладання податків [21, с. 126]:

1. Перекладання можливе лише при зміні ціни.

2. Перекладання від покупця до продавця утруднене, оскільки зміна попиту непомітно поширюється на всю сукупність товару.

3. Перекладання від продавця легше там, де податок стягується з ціни товарів.

4. Майже неможливе перекладання податку з окремих особистих доходів (платні).

5. Малоперекладними є податки, які не визначаються кількістю товарів.

6. Податок із джерела доходу перекладається, якщо його можна використати інакше.

Крім того, вчений перший ввів такі поняття, як перекладання податку вперед — від продавця до споживача та перекладання податку назад — від споживача до продавця.

Економіст Є. Селігін у праці "Пропозиція та подання податків" (1892) на підставі проведеного аналізу визначив конкретні умови перекладання, кінцевого носія податку і класифікував їх. Це вплинуло на формування податкових систем різних країн.

Усі ці наукові концепції визначили два типи перекладання податків:

1. Пряме перекладання (або вперед) — від продавця до споживача, при якому на споживача лягає весь податковий тягар через включення податку до ціни виробу.

2. Зворотне перекладання (або назад), при якому виробник знижує ціну виробу і, таким чином, бере на себе обов'язок сплати податку.

Як правило, перекладання податків відбувається у сфері обігу в основному за рахунок непрямих податків або тих із них, які входять у собівартість продукту.

Перекладання податків може бути повним або частковим, залежно від мети платника податку. Якщо виробник бажає просунутися на ринок, то він частково перекладає податок. Якщо він уже закріпився на ринку або в його сегменті, то перекладає податок на споживача повністю.

Контрольні питання

1. Податкова політика та її сутність.

2. Макро- та мікрорівні податкової політики та їх особливості.

3. Державна податкова політика та її характеристика.

4. Дискреційна та антидискреційна державна податкова політика.

5. Економічна теорія Дж. Кейнса та її зміст.

6. Економічна теорія А. Лаффера та її зміст.

7. Податкова політика та економічні умови її появи.

8. Податкова політика Римської імперії.

9. Податкова політика Західної та Центральної Європи.

10. Податкова політика Русі до XVI ст. і види податків.

11. Податкова політика України до 1917 р.

12. Податкова політика СРСР.



 

Created/Updated: 25.05.2018