Главная Экономика Книги Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

3.2. НАЦІОНАЛЬНА МАКРОМОДЕЛЬ ЗЕП: СТРУКТУРА І СТРАТЕГІЧНЕ ОПЕРУВАННЯ

3.2.1. Структура ЗЕП

Для національної ситуації характерно, що ЗЕП вважається одним з основних механізмів трансформації економіки в новітню економічну систему згідно з пріоритетами й національними стратегічними інтересами. Іншими словами, народжуються країни — системи, що здійснюють ЗЕП, з численними винесеними за національні межі функціональними ланками. Ці ланки-ланцюги забезпечують "підключення" національної економіки до різних ланок зовнішньоекономічних і світових відтворювальних ядер (циклів).

Оскільки державі не байдуже, як ЗЕП розв'язує це масштабне завдання, зазначений процес реалізується вбудовуванням в економічну політику відповідної макромоделі зовнішньоекономічної політики. За структурою ця модель складається з трьох важливих компонентів:

• основних закономірностей, які зумовлюють економічну природу ЗЕП;

• політико-організаційної форми реалізації стратегічних цілей;

• адекватного методологічного інструментарію прийняття стратегічних рішень.

3.2.2. Відображення в моделі ЗЕП зовнішньоекономічних зв'язків

Багатопланова та суперечлива структура і процес функціонування зовнішньоекономічних зв'язків відображаються в моделі ЗЕП. По-іншому й не може бути, бо вони є складовою національної економіки. Звичайно, цим різноплановість зовнішньоекономічного сектору не обмежується. Певна різноманітність зумовлюється також світогосподарською сферою.

У цих умовах модель ЗЕП має відображати вплив численних факторів і в кінцевому підсумку може бути подана у вигляді рівнодійної політичного вектора, який сприймає (оперує) рух численних факторів.

Серед цих факторів необхідно виокремити насамперед рівні управління співробітництвом: державний, територіально-виробничий, галузевий і міжгалузевий, співробітництво на рівні корпорації, підприємства та організації. Істотно змінюється розстановка акцентів у ЗЕП, якщо розглядати її за векторами зовнішньої політики. Неминучість специфічних особливостей співробітництва з розвиненими країнами, з країнами Центральної та Східної Європи, Латинської Америки, Близького Сходу, Азійсько-Тихоокеанського басейну та ін. Своєрідною є політика співробітництва з окремо взятими країнами (США, Німеччина, Китай та ін.). По-іншому будується ЗЕП з асоціативними угрупованнями та організаціями: ЄС, Асоціацією держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Північноамериканською асоціацією вільної торгівлі (НАФТА) та ін. Модель ЗЕП має бути адаптована до зазначеної різноманітності.

Фактори, що впливають на компонування й властивості моделі ЗЕП, аж ніяк не вичерпується зазначеними ознаками. Наприклад, значну роль відіграють внутрішньополітичні фактори, відмінності у пріоритетах завдань, що розв'язуються завдяки активізації зовнішньоекономічних зв'язків, тощо.

Усе це у поєднанні визначає поліхромність моделі ЗЕП. Вона є системою, що охоплює підсистеми різного ступеня розвиненості: зовнішньоторговельну, кредитно-грошову політику тощо.

Загалом національна модель ЗЕП у такій ситуації становить сукупність різних типів моделей ЗЕП. Так, українська зовнішня економічна політика зіткнулася з трьома типами моделей ЗЕП, що мають різні організаційні структури. Постачально-збутову було відпрацьовано в межах співробітництва країн — членів РЕВ. Модель торгово-посередницької політики вилилася в розгалужену структуру Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі. Третя — найвища модель ЗЕП співробітництва — зароджується в Україні зі своїми центрами формування (Міністерство економіки, фінансів та ін.). Становлення нового типу моделі ЗЕП повинно враховувати уже напрацьовані зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні зв'язки (наприклад, Україна та інші нові незалежні держави — з країнами СНД). З утворенням СНД кожна її держава постала перед вибором власної моделі ЗЕП. Насамперед спостерігається її регіоналізація: утворення Євразійського економічного співтовариства, ГУУАМ тощо.

Нині відбувається "прикрашання" національних моделей ЗЕП у контексті своєрідної зовнішньоекономічної багатоукладності. Одне слово, модель ЗЕП розкриває закладений у ній потенціал лише тією мірою, якою розроблено й представлено всі необхідні складові: теоретичне підгрунтя моделі, що розкриває внутрішню її логіку й певний каркас (вісь), який зумовлює її організаційно-функціональну структуру і формування відповідного методологічного апарату. Такими є три основних орієнтири національної моделі ЗЕП, які, у свою чергу, мають кілька зрізів, що й становлять її публічне матеріальне становище. Отже, це багатогранна (повна) національна модель ЗЕП, що працює, відповідає на численні питання, пов'язані з регулюванням світогосподарських зв'язків.