Главная Экономика Книги Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

4. КРЕДИТНО-ГРОШОВА ПОЛІТИКА ЯК СКЛАДОВА І ЗАСІБ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ - ПОЛІТИКИ

4.1. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ

За зовнішньоекономічною сутністю кредитно-грошова політика — це не лише державне регулювання сфери грошового обігу та кредитних відносин відповідно до сфери зовнішньоекономічних зв'язків. Взагалі регулювання рівнозначне за значенням контролю, але не знизу, а згори. Водночас воно не містить у собі найважливішого компонента політики взагалі і зовнішньоекономічної політики зокрема — центра прийняття політичних рішень. Не можна розглядати зовнішньоекономічну суть кредитно-грошової політики безвідносно міри розподілу ролі коштів і способів регулювання. За умови, що зовнішньоекономічна суть кредитно-грошової політики буде реалізована, вона набирає характеру інтегративної якості та її зовнішньоекономічної функції. Тоді сукупність коштів і способів кредитно-грошового регулювання може бути покладена в основу при розгляді структури ЗЕП і загальної схеми її аналізу.

При цьому потрібно пам'ятати, що кредитно-грошова політика нині ототожнюється з монетарною. Основна мета такої політики — стабілізувати грошову одиницю і грошовий обіг за рахунок контролю за емісією грошей та кредитним механізмом. Монетарна політика впливає на бюджет, на економічне зростання й соціальний добробут. Кредитно-грошова політика через кошти і способи валютного регулювання формалізує міжнародні зовнішньоекономічні зв'язки, зокрема товарооборот і рух капіталу, науково-технічне та гуманітарне співробітництво, культурний обмін і туризм, військово-технічне співробітництво, регіональну, субрегіональну та міжнародну безпеку. Це безпосередньо залежить від стану кредитно-грошової політики, динаміки валютного курсу, а отже, валютної політики держави.

У найзагальнішому вигляді основне завдання кредитно-грошової (монетарної) політики полягає в тому, щоб політичні та економічні суб'єкти, державні органи та інститути, громадські організації та політичні партії, політики, державні діячі й підприємці, приватні особи діяли у сфері зовнішньоекономічних зв'язків виходячи із загальноекономічних цілей і пріоритетів ЗЕП держави.

4.2. ПЕРЕДУМОВИ МОНЕТАРНОГО АНАЛІЗУ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ І ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Головна передумова монетарного аналізу з урахуванням визначення поняття "зовнішньоекономічна політика" і "кредитно-грошова політика" — сукупність функцій емісії грошей. До них належать:

• забезпечення економіки та зовнішньоекономічних зв'язків обіговими коштами, засобами платежу, нагромадження світових грошей. Треба визнати, що не завжди і не всім державам вдається цього досягти. Часом, особливо у кризовий період, грошей, необхідних для нормального розвитку зовнішньоекономічних зв'язків в інтересах народного господарства, явно не вистачає. Особливо це характерно для наявності світових грошей;

• покриття дефіциту державного бюджету й виплати державного боргу у критичній ситуації, коли інших джерел покриття немає, а рятувати державні фінанси необхідно незважаючи на наслідки (наприклад, глибока криза, природні й техногенні катастрофи, війна тощо). І, як наслідок, надмірний випуск грошей — інфляція, що легко переходить у самовідтворювану інфляцію, нарешті, гіперінфляцію, підвищення цін, дезорганізація зовнішньоекономічних зв'язків, господарського життя загалом, соціальна та політична напруженість, що переростає в гострі суспільні конфлікти. Надмірний випуск грошей — не єдина причина інфляції, але одна з основних причин її виникнення.

Збільшенням або зменшенням емісії грошей у розумних межах держава може всіляко сприяти пожвавленню зовнішньоекономічних зв'язків, а отже, зміцненню економіки шляхом вливання коштів, гальмувати перегрівання кон'юнктури, боротися з підвищенням цін, скорочуючи ці вливання.

Найважливішим аспектом цієї функції емісії грошей є підтримання стійкості національної валюти. В умовах функціонування відкритої економіки стійкість національної валюти, довір'я до неї всередині країни і поза її межами — один з визначальних чинників національної конкурентоспроможності, напрямів потоків руху короткострокового капіталу, стану платоспроможності балансу.

Основна передумова монетарного аналізу — встановлення й зміна облікової ставки (дисконту) і ломбардного відсотка, що здійснює центральний банк.

Банківський відсоток (різний залежно від виду, мети, термінів, забезпеченості кредиту) складається під впливом співвідношення попиту та пропозиції позикового капіталу. Давно помічено, що низький рівень процентних ставок стимулює кредити і сприяє пожвавленню всіх сфер економічної активності.

Припливи і відпливи — це невіддільний супутник нерегульовано-го ринку позикового капіталу. За низької облікової ставки попит на кредити підвищувався, але приплив нових вкладів (особливо іноземного походження) через низький відсоток з них скорочувався. Крім того, за доброї кон'юнктури, коли прямі вкладення в господарство давали прибуток, що перевищував відсоток з вкладів, спостерігалося затребування вкладів з банку. Якщо попит на позиковий капітал перевищував його пропозицію, банки змушені були підвищувати процентну ставку. При збільшенні припливу вкладів у банки кошти вилучалися з господарського обороту і вкладалися в банки, що поряд з дорожнечею кредитів (високим відсотком) погіршувало господарську кон'юнктуру. Особливо небезпечною ставала ситуація, коли облікова ставка коливалась синхронно з коливаннями кон'юнктури; виникав ефект розгойдування гойдалки. У передбаченні або подоланні таких ситуацій особливу роль відіграє центральний банк. Він є головним кредитором решти фінансових інститутів.

Відсоток, отриманий центральним банком-кредитором, лягає в основу калькуляції ставок комерційних банків, під які вони видають одержані кошти разом з власними і залученими у вигляді вкладів.

Розглянемо, як же впливають зміни облікової ставки на ЗЕП.

Відомо, що такі зміни мають далекосяжні наслідки для ЗЕП країни, сприяють створенню її платіжного балансу та стійкості національної валюти. В умовах загальної лібералізації міжнародного руху короткострокового капіталу, тобто "гарячих грошей", потоки цього капіталу чутливо реагують на три індикатори:

• облікову ставку центрального банку;

• рівень оподаткування доходів на банківські вклади;

• перспективи зміни курсу національної валюти.

За незмінності двох останніх індикаторів визначальний вплив на напрями потоків суспільного та іноземного капіталу (у країну або з країни) має зміна облікової ставки. А це, у свою чергу, позначається на стані платіжного балансу та національної валюти.

Потрібно зважати й на те, що часто гарячкові зміни ставки не є ефективними. По-перше, між зміною ставки та її наслідками існує значний лаг. По-друге, часті зміни відсотка перешкоджають калькуляції перспективного ефекту господарської діяльності і вносять чинник невизначеності у прийняття господарських рішень. Зміна облікової ставки центрального банку загалом повинна мати цілеспрямований і логічний характер, здійснюватись плавно, без різких поворотів.

Облікову ставку як інструмент ЗЕП використовують не окремо, а в поєднанні з іншими кредитно-грошовими та бюджетними коштами публічного регулювання. Зміна облікової ставки без застосування інших заходів ЗЕП різко знижує їх ефективність.

Звідси актуальний такий монетарний арсенал, як межі ефективності зміни облікової ставки. Цей інструмент за свою більш як столітню історію довів, що має обмежений характер через низку чинників.

У класичній моделі ринкової економіки динаміка кон'юнктури і наявність вільного капіталу, який можна було б залучити для позикового фінансування, має абсолютно протилежний характер. Позиковий капітал потрібен, коли його мало, пропозиція його достатня або надмірна, а потреба в ньому найменша. Відповідно до співвідношення попиту та пропозиції поводиться й облікова ставка в нерегу-льованому господарстві.

Держава намагається відірвати рівень облікової ставки від її природної ринкової тенденції. їй вдається в межах фінансових можливостей центрального банку кредитувати комерційні банки під відсоток, що не визначається попитом і пропозицією, а встановлюється відповідно до цілей, передусім державного регулювання економіки, тобто до цілей державної економічної практики, а отже, і ЗЕП.

Принципово і тривалий час протидіяти ринковому механізму на ринку позикового капіталу центральні банки не можуть. Вони можуть лише коригувати його й тимчасово змінювати.

Незважаючи на постійну і загальну боротьбу із знеціненням грошей XX ст. минуло під знаком невиліковної хвороби — інфляції, яка в одних країнах рідше, в інших частіше, а в третіх хронічно виривалася з допустимих для нормального розвитку економіки меж сфери зовнішньоекономічних зв'язків загалом.

Часом інфляція різко руйнує всі бар'єри, породжуючи глибоку кредитно-фінансову кризу, що охоплює цілі континенти, загрожуючи розвиткові міжнародної економіки.

Високі, особливо непрогнозовані, норми інфляції підривають механізм використання облікової ставки як інструмента ЗЕП і функціонування кредитно-грошової системи взагалі.

Концентрація капіталу, що триває, і потреба великих фірм у самозабезпеченні своїм капіталом призводять до деякого зниження в багатьох країнах ролі позикового капіталу у фінасуванні інвестицій.

Компанії, які неістотно залежать від кредитів комерційних банків, і приватні фінансові інститути, які дещо меншою мірою залежать від кредитів центрального банку, не так істотно чутливі до змін облікової ставки, як фірми й банки, що працюють значною мірою на позиковому капіталі.

Міжнародна монополія, що будує великий господарський об'єкт і фінансує його за рахунок власних коштів зазвичай звертає увагу на зміну облікової ставки у країні, де створюється об'єкт, але на рішення про продовження будівництва ці зміни майже не впливають.

Ще одним обмежувачем ефективності регулювання офіційної облікової ставки, а отже, і ЗЕП є міжнародна міграція капіталу. Лібералізація руху капіталу між країнами і цілковита свобода його переміщення всередині інтеграційних міждержавних об'єднань протидіють кредитній політиці окремої держави. Реакцією на це, зокрема, стало узгодження дій центральних банків щодо зміни облікової ставки у країнах ЄС.

Великі й частково середні компанії нині найчастіше мають міжнародний характер. У зв'язку з тим, що офіційні облікові ставки в окремих країнах різні (залежать від ситуації в економіці загалом і на ринках вільного капіталу зокрема, від цілей і можливостей ЗЕП), ці компанії можуть вдатися до позик у тій країні, де процентна ставка нижча. Мало того, існують міжнародні фінансові ринки (наприклад, євродоларів, євромарок), що не підлягають національному регулюванню, а отже, перебувають поза сферою ЗЕП.

Попри зазначені межі ефективності зміна облікової ставки центральним банком залишається поширеним у світі засобом, до якого постійно вдається ЗЕП і вплив якого на придбання у кредит, діяльність дрібних і середніх компаній, фермерів, житлове будівництво особливо помітно розширює, як правило, ринок для зовнішньої торгівлі.

В Україні Центральний банк також використовує зміну облікової ставки як інструмент економічної політики. При кредитуванні приватних комерційних банків він встановлює і періодично змінює дисконт при переобліку векселів і відсоток на ломбардні кредити, що забезпечуються державними цінними паперами.