Главная Экономика Книги Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

7.2. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРУ

Центр ваги у сучасній митно-тарифній політиці припадає на ад-валерне мито, що становить відсоток з ціни товару. Зрозуміло, велике значення має визначення цієї ціни (її ще називають митною вартістю товару), бо від неї пропорціонально залежить конкретна сума, яку потрібно сплатити у вигляді митного збору.

Оцінити митну вартість товару дуже важко. Різними маневрами митні власті імпортуючої країни можуть значно змінювати суму мита, що стягується, підвищуючи або знижуючи тим самим рівень митного захисту.

Рівень митного захисту можна збільшити, підвищивши ставку митного збору на товар з 10 до 15 %, тобто прямим підвищенням тарифної ставки. Такого самого результату можна досягти, змінивши базу оцінки товару. Зазначимо, що імпортна ціна товарів становить 100 дол., а ставка мита — 10 %. Митні власті заявляють, що стягуватимуть мито не з імпортної, а з внутрішньої ціни товару, що становить 150 дол. У цьому разі за тієї самої ставки мита, що становить 10 %, фактичний рівень митного захисту підвищується до 15 %.

Митну вартість товарів держави визначають різними методами. В одних країнах поширена практика стягнення мита з ціни ФОБ, в інших — з ціни СІФ, що збільшує мито на 5-7 %. Митні збори можуть нараховуватись як з ціни, зазначеної експортером у товаросупровідних документах, так і з ціни, за якою аналогічний товар продається на світовому ринку. Можуть використовуватися й інші методи. Як наслідок експортер часто не знає, який метод визначення митної вартості буде застосовано в конкретному випадку, а отже, не може заздалегідь обчислити кінцевої ціни товару, що продається.

Це значною мірою пояснює, чому в документах багатьох міжнародних економічних організацій методологія визначення митної вартості товару класифікується як додатковий бар'єр на шляху світової торгівлі. Були спроби якось уніфікувати процедуру оцінки, виробити єдину методологію. Так, під час створення Європейського митного союзу наприкінці 40-х років було розроблено проект угоди про визначення митної вартості товару, який було прийнято у Брюсселі в 1950 р. Він дістав назву Конвенція про створення уніфікованої методики визначення митної вартості товарів.

Ця Конвенція визначила Брюссельську митну вартість (БМВ) як нормальну вартість товару, за якою він може бути проданий у країні призначення товару в момент подання митної декларації. Брюссельська митна вартість розглядає митну вартість як ціну СІФ у тому місці, де товар перетинає митний кордон, і містить дуже важливу умову: ціна товару має бути нормальною ціною, тобто складати на відкритому ринку між незалежними один від одного продавцем і покупцем.

Слід зазначити, що країни, які підписали Конвенцію, розглядали її як угоду, що уніфікувала технічні аспекти визначення митної вартості і не обмежувались цією угодою тоді, коли національні інтереси потребували іншого вирішення цього питання.

Відповідні положення з визначення митної вартості товару включено до тексту ГАТТ. Зокрема, ст. VII передбачає, що митна вартість товару повинна грунтуватися на його фактичній вартості. Під фактичною вартістю мається на увазі ціна, за якою цей чи аналогічний товар продається або пропонується для продажу в певний час і в означеному місці, яке визначається законами країни-імпортера в умовах повної конкуренції. Якщо фактичну вартість неможливо визначити зазначеним методом, вона може грунтуватися на еквіваленті такої вартості.

Діяльність транснаціональних корпорацій зумовлює значну специфіку проблеми визначення митної вартості, оскільки ціноутворення у внутрішньокорпораційних поставках відрізняється від звичайного на ринку. Підприємства, що входять до однієї ТНК, але розміщені в різних країнах, широко маневрують цінами товарів з метою обійти митні бар'єри. У цьому разі дуже умовно діє принцип "вільного ринку", або ціни, що складаються між незалежними один від одного продавцем і покупцем. Необхідно також зазначити, що частка торгівлі між філіями й дочірніми компаніями ТНК у світовій торгівлі постійно зростає й нині становить, за різними оцінками, 5060 %, а то й більше. Це змушує країни, які беруть участь у переговорах з урегулювання проблем визначення митної вартості товарів, ураховувати інтереси ТНК під час розробки відповідних документів.

Розпливчастість і неконкретність ст. VII ГАТТ з визначення митної вартості товарів потребують її уточнення, а саме врахування ситуації, що склалася на світовому ринку. Під час "Токійського раунду" переговорів було прийнято інтерпретацію ст. VII. Вона дістала назву Кодекс митної вартості, який набрав чинності на початку 1981 р. У ньому передбачалося створення Комітету з митної оцінки товару.

Перше нововведення в Кодексі — це пом'якшення правила ГАТТ, що забороняє використовувати для розрахунку митної вартості ціну, що складається між залежними один від одного продавцем і покупцем. Це, безперечно, є поступкою ТНК. Щоправда, у Кодексі обумовлюється, що такий принцип може бути використаний за умови, що ця взаємозалежність не позначається на рівні цін.

Кодекс розширює кількість форм оцінки митної вартості й дає змогу застосовувати п'ять різних методів. В його основу покладено так звану ціну операції, тобто реально сплачену імпортером суму. Допускається включати до неї певні додаткові витрати покупця (комісійні, брокерські витрати, витрати на ліцензійну винагороду, вартість упаковки тощо). Якщо "ціну угоди" визначити неможливо, можуть послідовно використовуватись ціна ідентичного товару, ціна аналогічного товару, продажна ціна за одиницю ідентичного або аналогічного товару, увезеного в той самий час, і розрахункова ціна товару. Питання про те, включати чи ні до митної вартості товару вартість фрахту і страхування, вирішують країни, що приєдналися до Кодексу.

Кодекс забороняє використовувати як базу розрахунку внутрішню національну ціну, що була поширена в митній практиці США.

У підсумковому документі "Уругвайського раунду" є доповнення до Кодексу, що дає митним органам право вимагати подальшої інформації, якщо є сумніви щодо правильності заявленої вартості товарів, що імпортуються. Якщо й додаткова інформація не усуне підозри митної служби, вона визначає митну вартість відповідно до Кодексу.