- Цветы и растения
- Аквариум и рыбы
- Для работы
- Для сайта
- Для обучения
- Почтовые индексы Украины
- Всяко-разно
- Электронные библиотеки
- Реестры Украины
- Старинные книги о пивоварении
- Словарь старославянских слов
- Все романы Пелевина
- 50 книг для детей
- Стругацкие, сочинения в 33 томах
- Записи Леонардо да Винчи
- Биология поведения человека
Главная Экономика Книги Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О. |
Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.
9.2. ЗОВНІШНЬОТОРГОВА ПОЛІТИКА
Найважливішими складовими системи ЗЕП є зовнішньоторговельна та інвестиційна політика. Стан зовнішньої торгівлі впливає як на процеси структурної перебудови економіки України, так і на рівноправну участь країни в міжнародному поділі праці. Розробка ефективної зовнішньоекономічної стратегії України базується на формуванні її експортного потенціалу, збалансованості зовнішньоекономічного обміну товарами та послугами, наявності конкурентних переваг і здобутті нових позицій на світових ринках. Забезпечення умов для повноцінного торговельно-економічного співробітництва України з індустріально розвиненими країнами є одним з основних стратегічних напрямків її нової ЗЕП.
Сучасний стан зовнішньої торгівлі України характеризується нестабільністю і наявністю великої кількості проблем і суперечливих тенденцій. За даними Національного банку України, з 1994 по 1997 р. загальний обсяг зовнішньої торгівлі України поступово збільшувався: експорту — на 22,3 %, імпорту — на 21,6 %. Проте в 1998-1999 рр. виявилася тенденція до зменшення обсягів зовнішньої торгівлі. У 1999 р. зовнішньоторговельний товарний оборот становив 23,43 млрд дол., що на 14,2 % менше, ніж у 1998 р. (табл. 9.1).
Таблиця 9.1
Торгівля товарами і послугами у порівняльні періоди 1997-1999 рр. (млн дол.)
Товари і послуги за роками | Q1 1997 | 1997 | Q1 1998 | 1998 | Q1 1999 | 1999 | Q1 2000 | |
Обсяг | експорту | 4744 | 20355 | 4421 | 17621 | 3562 | 16234 | 4445 |
імпорту | 5458 | 21891 | 5143 | 18828 | 3741 | 15237 | 4468 |
Загалом порівняно з 1994 р. обсяг експорту товарів і послуг у 1999 р. зменшився на 407 млн дол., імпорту — на 2770 млн дол. За рахунок того, що обсяг імпорту скорочувався швидше, ніж експорту, загальне сальдо торгівлі товарами та послугами за січеньвересень 1999 р. було додатним — 2 млрд дол. У торгівлі товарами за січень-вересень 1999 р. сальдо підвищилось у 9,4 раза і у другому кварталі вперше з моменту проголошення незалежності Україна мала додатне сальдо платіжного балансу. Загалом за 1999 р. сальдо зовнішньої торгівлі було від'ємним--265 млн дол., але поліпшилось порівняно з попереднім роком на 1 млрд 773,6 млн дол. У першому кварталі 2000 р. ситуація у зовнішній торгівлі України поліпшилась, і обсяг експорту підвищився на 24 % порівняно з відповідним періодом 1999 р., імпорту — на 19,4 % (табл. 9.2).
Таблиця 9.2
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі (за даними платіжного балансу, млн дол., поточні ціни)
Рік | Товари | Товари та послуги | ||||
Обсяг експорту | Обсяг імпорту | Сальдо | Обсяг експорту | Обсяг імпорту | Сальдо | |
1994 | 13894 | 16469 | -2575 | 16641 | 18007 | -1365 |
1995 | 14244 | 16946 | -2702 | 17090 | 18280 | -1190 |
1996 | 15547 | 19843 | -4296 | 20346 | 21468 | -1122 |
1997 | 15418 | 19623 | -4205 | 20355 | 21891 | -1536 |
1998 | 13699 | 16283 | -2584 | 17621 | 18828 | -1207 |
1999 | 12463 | 12945 | -482 | 16234 | 15237 | 997 |
1996 Q3 | 3905 | 4624 | -719 | 5068 | 5090 | -22 |
1996 Q4 | 3890 | 5150 | -1260 | 5125 | 5588 | -463 |
1997 Q1 | 3527 | 4983 | 1456 | 4744 | 5485 | -741 |
1997 Q2 | 3858 | 4882 | 1024 | 5040 | 5394 | -354 |
1997 Q3 | 3945 | 4830 | 885 | 5205 | 5454 | -249 |
1997 Q4 | 4088 | 4928 | 840 | 5366 | 5558 | -192 |
1998 Q1 | 3443 | 4459 | -1016 | 4421 | 5143 | -722 |
1998 Q2 | 3750 | 4270 | -520 | 4727 | 4988 | -261 |
1998 Q3 | 3174 | 3868 | -694 | 4147 | 4511 | -364 |
1998 Q4 | 3332 | 3686 | -354 | 4326 | 4186 | 140 |
1999 Q1 | 2651 | 3290 | -639 | 3562 | 3741 | -179 |
1999 Q2 | 3145 | 2761 | 384 | 4082 | 3287 | 795 |
1999 Q3 | 3180 | 2949 | 231 | 4106 | 3658 | 448 |
1999 Q4 | 3487 | 3945 | -458 | 4484 | 4551 | -67 |
2000 Q1 | 3507 | 3935 | -428 | 4445 | 4468 | -23 |
Поява негативних тенденцій у динаміці зовнішньоторговельного обороту України має глибоке підгрунтя. Зростання обсягів зовнішньої торгівлі в 1994-1997 рр. супроводжувалося зниженням обсягів ВВП, відсутністю кредитних ресурсів, хронічною кризою неплатежів і подальшою деградацією економіки України. Обсяг експорту збільшувався за рахунок скорочення внутрішнього споживання. Це супроводжувалося відповідними змінами у структурі виробництва; експортні надходження були незначні, щоб стати джерелом масштабних інвестицій. Недостатність валютних резервів змушувала накопичувати зовнішній борг для погашення кредитів під фінансування продукції критичного імпорту. Збільшення обсягу імпорту не сприяло технологічній модернізації виробництва, хоча й вплинуло на структуру споживання. Розвиткові зовнішньої торгівлі України заважали також невизначеність законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, надання необгрунтованих пільг експортерам, численні зміни ставок ввізного мита. Така ситуація у вітчизняній економіці поступово призвела до зниження обсягів зовнішньоторговельного обороту, по якому водночас болюче вдарили світова фінансова криза 1998 р. і фінансова криза в Росії. Виконання угоди з Росією про зниження тарифів за транзит газу (з боку України) і зниження вартості газу, що імпортується Україною з Росії, також певною мірою вплинули на скорочення зовнішньоторговельного обороту. В окремих країнах світу погіршилася кон'юнктура традиційного українського експорту через його високу собівартість, неефективність поставок, антидемпінгові процеси. На експортній діяльності негативно позначився і невпорядкований механізм відшкодування ПДВ експортерам.
Саме стан експортного потенціалу України є нині чи не найгост-рішим питанням її ЗЕП. Товарна структура експорту погіршується. У ній переважає продукція металургійної галузі, мінеральні продукти і продукція хімічної промисловості. З 1990 по 1997 р. частка експорту машинобудування зменшилась з 29,8 до 9,0 % у структурі промислового виробництва, а частка експорту чорних металів збільшилась з 14,4 до 25,1 % (табл. 9.3).Водночас, за даними Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, можливості екстенсивного збільшення обсягу експорту вже вичерпано. Продукція металургійної та хімічної галузі втрачає конкурентні позиції на світових ринках, а для збереження досяг-
Таблиця 9.3
Експорт товарів за товарними групами та регіонами(за даними платіжного балансу, млн дол.)
Група товарів | Обсяг експорту за роками | |||
1996 | 1997 | 1998 | 1999 | |
Разом | 15547 | 15418 | 13699 | 12463 |
з колишнього СРСР |
| 6841 | 5273 | 4092 |
з решти країн світу |
| 8577 | 8426 | 8371 |
Продовольчі товари і сировина | 3045 | 1802 | 1379 | 1418 |
з колишнього СРСР |
| 1185 | 652 | 747 |
з решти країн світу |
| 617 | 727 | 671 |
Продукція паливно-енергетичного комплексу | 1156 | 1142 | 1023 | 1057 |
з колишнього СРСР |
| 215 | 177 | 119 |
з решти країн світу |
| 927 | 846 | 938 |
Продукція хімічної і пов'язаних з нею галузей | 2207 | 2015 | 1735 | 1384 |
з колишнього СРСР |
| 959 | 818 | 580 |
з решти країн світу |
| 1056 | 917 | 804 |
Деревина і вироби з неї | 193 | 209 | 238 | 313 |
з колишнього СРСР |
| 117 | 116 | 127 |
з решти країн світу |
| 92 | 122 | 186 |
Текстиль, взуття, вироби з каміння, скла, азбесту | 620 | 643 | 672 | 593 |
з колишнього СРСР |
| 184 | 143 | 106 |
з решти країн світу |
| 459 | 529 | 487 |
Чорні та кольорові метали і вироби з них | 4628 | 5904 | 5336 | 4874 |
з колишнього СРСР |
| 1715 | 1324 | 868 |
з решти країн світу |
| 4189 | 4012 | 4006 |
Машини і устаткування | 2018 | 1970 | 1786 | 1388 |
з колишнього СРСР |
| 1370 | 1154 | 809 |
з решти країн світу |
| 600 | 632 | 579 |
Різне | 1617 | 1733 | 1530 | 1436 |
з колишнього СРСР |
| 1096 | 889 | 736 |
з решти країн світу |
| 637 | 641 | 700 |
нутих Україною обсягів зовнішньої торгівлі потрібна структурна перебудова вітчизняної економіки.Постіндустріальна епоха спричинила процес деіндустріалізації економіки окремих найрозвиненіших країн світу. Матеріаломісткі екологічно шкідливі виробництва переносяться в індустріально відсталі країни, а високорозвинені країни експортують наукомістку продукцію та інформацію. У цьому контексті Україна має орієнтуватися на розвиток експорту продукції наукомістких галузей і високотехнічного виробництва. Це не легке завдання, адже майже монополістом у галузі наукових винаходів і інформації на світовому ринку є США. Тривалий час вони переманювали найкращий інтелектуальний і науковий потенціал з усього світу, а відтак і конкурувати з ними важко навіть високорозвиненим країнам Європи. Історично Україна експортує окремі види продукції військового призначення, продукцію аерокосмічної, суднобудівної промисловості, однак нині багато підприємств цієї галузі занепали, мають зношене застаріле обладнання, використовують старі енергомісткі технології. Не стимулює розвиток науково-технічного прогресу в Україні й низький рівень витрат державного бюджету України на розвиток науки, який не перевищує 1 % ВВП.
З метою розв'язання проблем експорту в Україні було створено Раду експортерів, перше засідання якої відбулося 24 листопада 1999 р. До неї увійшли представники Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, Міністерства промислової політики, Міністерства агропромислового комплексу, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства юстиції, Державної митної служби, Державної податкової адміністрації, Національного банку України і комерційних банків. Рада експортерів координує експортну діяльність окремих галузей виробництва, пов'язану з розробкою єдиної кон'юнктурно-цінової політики на зовнішніх ринках, розроблює заходи стимулювання експорту, надає рекомендації щодо поліпшення чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У стратегії економічного і соціального розвитку України на 2000-2004 роки зазначається, що постала нагальна потреба в розробці та здійсненні Державної програми стимулювання експорту продукції, зокрема продукції високотехнологічних виробництв, навіть якщо результати реалізації цієї програми будуть відчутні через 3-5 років. Потрібно вирішити також питання щодо налагодження ефективної експортної інфраструктури вітчизняних підприємств та їх об'єднань. З цією метою планується сформувати розгалужену систему збуту товарів і послуг за кордоном, створивши мережу торгових представництв, комерційних агентів, оптових складів, виставкових центрів та інших структур, які забезпечуватимуть маркетингову та рекламну підтримку експорту українських товарів і послуг.
З метою підтримання і розвитку експорту доцільно вжити комплекс заходів ЗЕП, основними з яких є такі:
• розвиток нових експортних галузей на основі науково-технічних монополій і пошук шляхів запобігання занепаду традиційних експортних галузей;
• створення підприємств переважно експортної орієнтації, підтримка підприємств малого та середнього бізнесу у здійсненні експортної діяльності;
• надання державної підтримки експортерам у вигляді гарантійних зобов'язань для кредитування експорту, фінансування та кредитування експортних поставок продукції з тривалим терміном виготовлення;
• створення системи страхування експортних кредитів від комерційних і політичних ризиків;
• боротьба зі встановленням безпідставних антидемпінгових мит, вжиття заходів щодо захисту інтересів національних товаровиробників;
• просування вітчизняних товарів і послуг на світові ринки технологій та інформації, машин і устаткування, транспортних комунікацій за активної підтримки держави;
• створення фонду підтримки експорту за рахунок надходжень до бюджету від митного обкладання зовнішньоторговельних операцій для надання експортерам технічного, консультаційного та інформаційного сприяння;
• забезпечення своєчасного повернення ПДВ з експорту товарів, звільнення від сплати податку з прибутку на приріст експортної продукції;
• створення системи гарантійного та післягарантійного обслуговування техніки і обладнання, що продається за кордон;
• розширення співробітництва України з фінансово-промисловими групами, організація власних транснаціональних корпорацій.
Україна може дістати конкурентні переваги на світовому ринку в таких галузях:
• приладобудування, порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів, зварювальної техніки;
• ракетно-космічна техніка, окремі галузі суднобудування, виробництво важких транспортних літаків;
• науково-виробничі розробки інститутів Національної академії наук України — ліцензії, ноу-хау, науково-промислова кооперація;
• сільське господарство (виробництво олії, цукру, свіжих овочів і фруктів);
• важке машинобудування, виробництво обладнання для металургійних заводів, верстатів, дорожньо-будівельної та сільськогосподарської техніки;
• харчова промисловість (кондитерська промисловість, виробництво безалкогольних напоїв, продукти переробки молока і м'яса);
• добувна промисловість з урахуванням реорганізації та реконструкції;
• легка промисловість (надання послуг у галузі транспорту, туризму, інжинірингу, освіти);
• транзит експортно-імпортних вантажів територією України;
• прикордонне співробітництво, зокрема переробка первинної сировини і товарообмінні операції.
Саме зазначені галузі мають стати стратегічними орієнтирами нової ЗЕП України. Однак слід ураховувати, що світові ринки товарів і послуг вже розподілені між основними конкурентами, здебільшого на них правлять транснаціональні корпорації. Індустріально розвинені країни намагаються загальмувати розвиток країн, що розвиваються, перетворити їх на сировинні придатки. Чільне місце на зовнішньому ринку можна завоювати або кардинально новими досягненнями, або справді високою якістю продукції, що знайде попит у споживачів.
В Україні поки що є ресурси, що дають їй змогу сподіватися на створення потужного експортного потенціалу: запаси деяких корисних копалин, 1/4 світових запасів чорнозему, вигідне транспортно-географічне положення, розгалужена транспортна інфраструктура, привабливі природно-кліматичні умови, розвинута система освіти і наукових досліджень, високий рівень кваліфікації порівняно дешевої робочої сили.
Водночас незбалансованість зовнішньої торгівлі України виявляється у значній залежності економіки від імпорту, зокрема енергоносіїв і високотехнічної продукції. Нині держава вживає заходів щодо скорочення обсягів імпортованої продукції, а саме:
• зменшує обсяги ввезення товарів, аналоги яких виробляються або можуть вироблятися в Україні, передусім продукції сільськогосподарської та харчової промисловості (цукру, соняшникової олії, м'яса, картоплі шляхом тарифного регулювання);
• обмежує обсяги ввезення готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, підвищивши питому вагу давальницької сировини у вартості готової продукції до 80 %;
• скорочує обсяги ввезення товарів фізичними особами, встановивши максимально дозволений неоподатковуваний обсяг ввезення товарів у розмірі 2000 ЕКЮ.
Запроваджені заходи принесли певні позитивні зрушення. Якщо в 1996 р. обсяг імпорту збільшився на 18,5 % порівняно з 1994 р., то в1997 р. він зменшився на 2,8 %, у 1998 р. — на 14,3 %, а в 1999 р. становив 11,85 млрд дол., що на 19,3 % менше, ніж у 1998 р. (табл. 9.4).
Created/Updated: 25.05.2018