Главная Прочие дисциплины Плавання з методикою викладання - Клопов Р.В.

Плавання з методикою викладання - Клопов Р.В.

2.4 Пірнання в глибину

При пірнанні в глибину плавець йде під воду майже вертикально. Тому без тренування у новачків на глибині від 4 до 6 м може з'явитися біль у вухах (більшість людей звичайно безболісно упірнає на глибину від 2 до 3 м), оскільки тиск води на барабанні перетинки під час занурення значно зростає.

При появі болю у вухах слід негайно обмежити глибину занурення, дещо піднявшись до поверхні. Якщо біль пройшов, можна відновити спуск. При рецидиві, слід не поспішаючи піднятися на поверхню води і занурення не повторювати.

У різних життєвих ситуаціях частіше за все виникає необхідність упірнати в глибину безпосередньо з поверхні води — особливо в природному водоймищі, хоча стрибати з берега або плоту значно зручніше.

Якщо водоймище добре знайоме і немає небезпеки ударитися об каміння, палі або дно, то стрибати у воду можна з берега. У такому разі стрибати потрібно вниз головою, як при виконанні стартового стрибка, але значно збільшити кут входу у воду (рис. 6). З берега можна стрибати і вниз ногами, але після входу у воду відразу зігнути ноги в колінах. Якщо ж місце, де доводиться упірнати, незнайоме, то стрибати у воду з берега не можна. Треба пам'ятати, що типова травма нирця — це перелом шийних хребців в результаті удару об дно. В тих випадках, коли необхідно упірнати з поверхні води, можна зробити це і вниз ногами, і вниз головою.

Занурення вниз ногами. Плавець приймає положення щільного угрупування біля поверхні води. Для цього він згинає ноги в тазостегнових і колінних суглобах, підтягаючи коліна до живота. Потім витягає вперед руки, одночасно розводячи коліна в сторони, а п'яти наближаючи до сідницям. Таким чином, ноги приймають початкове положення, як перед поштовхом ногами при плаванні способом брас. З цього положення плавець робить сильний гребок руками вниз, внаслідок чого плечі і голова підіймаються над водою. В той же час плавець виконує поштовх ногами брасом так, щоб кінець гребка руками і ногами відбувався одночасно.

Плавець начебто вистрибує з води до пояса, зберігаючи положення тіла, що нагадує стійку «струнко» з руками, піднятими вгору (рис. 7).

Чим вище вдається піднятися над поверхнею води, тим глибше буде занурення у воду. Якщо глибину занурення потрібно збільшити, то плавець повинен зробити гребок руками через сторони у напрямку до поверхні води. Коли плавець досягає необхідної глибини, він знову приймає положення угрупування, повертається і пливе в горизонтальному напрямі в необхідну сторону.

Занурення вниз головою.

Плавець групується біля поверхні води, виконуючи

підтримуючі гребкові рухи руками і підтягаючи коліна до грудей. Потім він робить вдих і різким рухом опускає голову у воду з одночасним гребком руками у напрямі знизу-вгору. Після цього він витягає руки вниз і випрямляє ноги вгору, піднімаючи їх над водою. Плавець наче робить стійку на кистях, виходить у вертикальне положення і починає занурюватися у воду. Занурення буде тим глибше, чим вище підніме плавець ноги над водою (рис. 8). При необхідності збільшити глибину або швидкість

занурення, плавець повинен зробити гребок руками через сторони вгору або декілька інших плавальних рухів. Якщо плавець досяг необхідної йому глибини занурення, він групується і пливе в горизонтальному напрямі.

Звичайно на практиці доводиться упірнати в глибину кілька разів: щоб роздивитися, побачити, в якому положенні лежить потерпілий, якщо перед рятувальником стоїть задача розшукати того, що потонув на дні і підняти його на поверхню і т. д.

Тому плавець іноді вимушений для більш обачних і обдуманих дій занурюватися і спливати кілька разів. Якщо глибина невелика, і він має нагоду відштовхнутися від дна, це полегшує і прискорює спливання. Якщо ж глибина, на яку занурився плавець, велика і у нього немає можливості відштовхнутися ногами від дна, потрібно виконувати рухи руками і ногами брасом.

Пірнання в довжину. При пірнанні плавець просувається під водою в горизонтальному напрямі на глибині 0,5-1,5 м. Глибина занурення регулюється положенням голови, кистей, величиною згинання в тазостегнових суглобах і напрямом гребкових рухів руками. Наприклад, для зменшення глибини потрібно підняти голову і спрямувати гребкові рухи руками зверху вниз. Навпаки, якщо плавцю необхідно збільшити глибину занурення, слід зігнутися в тазостегнових суглобах, опустити голову вниз, кисті спрямувати вниз і гребкові рухи робити від низу до верху.

При необхідності повернути вправо або вліво, потрібно посилити гребки руками у бік, протилежний повороту. Для прискорення повороту можна зігнути корпус у бік повороту і в ту ж сторону витягнути прямі руки. Якщо виникає необхідність швидко змінити напрям руху — наприклад, почати рухатися в протилежну сторону, то плавець повинен різко згрупуватися, розвернутися в потрібному напрямі і продовжити рух.

Техніка пірнання в довжину є дещо зміненими варіантами техніки спортивних способів плавання — брасу, кролю, на боці. Можна також упірнати, користуючись елементами техніки різних способів плавання: наприклад, руки працюють брасом, ноги — кролем. Проте техніка пірнання брасом значно відрізняється від техніки плавання цим способом. Ще більше відрізняється від техніки плавання кролем пірнання цим способом. При пірнанні найбільш часто використовують такі способи плавання, як брас і на боці. До вибору способу плавання під водою підходять індивідуально, залежно від уміння плавати тим або іншим способом. Техніка пірнання дещо відрізняється від техніки плавання на поверхні води. Так, при пірнанні брасом руки закінчують гребок далі, ніж при плаванні на поверхні води, тобто майже біля стегон. При пірнанні на боку обидві руки одночасно роблять гребок до стегон, потім згинаються в ліктях, виходячи вперед. Використовуючи енергійний поштовх ногами і гребок обома руками, плавець якийсь час ковзає вперед за інерцією.

Пірнання способом брас. Узгодження рухів дуже нагадує плавання цим способом, проте гребок руками значно подовжується і виконується до стегон. Крім того, при пірнанні плавець робить гребок значно нижче в порівнянні з плаванням цим способом (рис. 9).

Рух ногами узгоджується з гребком руками. Спочатку виконується гребок руками до стегон, після чого плавець ковзає вперед, витягнувши руки уздовж тулуба.

Потім, коли ковзання закінчилося, плавець згинає руки і починає виводити їх вперед. Одночасно із згинанням рук плавець підтягає ноги і виконує гребок ногами. Після робочого руху ногами настає пауза — плавець знову ковзає, витягнувши вперед руки. Якщо доводиться упірнати в непрозорій воді, то в цілях безпеки, щоб не ударитися головою про камінь, палі або інший предмет, гребок руками слідує робити

коротшим. Це зменшує фазу ковзання в положенні руки уздовж корпусу.

Пірнання способом кроль (рис. 10). Можна упірнати, працюючи тільки

ногами і витягнувши вперед руки, тобто практично виконуючи під водою ковзання за рахунок рухів ногами кролем. Якщо при цьому плавець надягає на ноги ласти, то пірнання цим способом буде швидкохідним.

Другий варіант пірнання кролем — це поєднання роботи ногами кролем і гребкових рухів руками брасом. Обидва ці варіанту можна рекомендувати

тільки плавцям, що добре володіють рухами ногами кролем.

Пірнання способом на боці. В положенні на грудях плавець виконує гребок обома руками одночасно до стегон. Потім, завалюючись на бік, підтягує ноги і робить гребок ногами («ножиці») з одночасним виведенням рук вперед і ковзанням.

Незалежно від способу плавання під водою пірнач повинен витягати вперед одну або обидві руки, оберігаючи голову від несподіваного удару об камінь, стовбур дерева або інший предмет, що знаходиться під водою.