Главная Финансовое право Книги Фінансове право - Віхров О.П.

Фінансове право - Віхров О.П.

Органи управління державними фінансами

Фінансова політика держави безпосередньо виробляється і реалізується органами управління державними фінансами. В країнах з розвинутою ринковою економікою більша частина фінансових відносин перебуває поза прямим управлінням з боку держави, оскільки частина фінансових ресурсів формується та використовується тут їх власниками у відповідності з їх же інтересами. Держава здійснює вплив на цю сферу суспільних відносин лише через податкову політику, регулювання фінансового ринку, формування амортизаційного фонду і систему державної підтримки приватного бізнесу шляхом субсидій та інших форм і методів. Тобто в дійсності відбувається не управління фінансами з боку держави, а вплив через фінанси реалізація фінансової політики. В залежності від концептуальних передумов держава то посилює, то послаблює своє втручання в регулювання тих або інших сторін економічних і соціальних процесів.

В сферу безпосередньо державного управління входять лише державні фінанси. Це відносини по формуванню лише тієї частини фінансових ресурсів, яка мобілізується державою в державний і місцеві бюджети, спеціальні цільові державні фонди і державні підприємства. Управління цими фінансами здійснюється насамперед вищим органом законодавчої влади шляхом прийняття фінансового законодавства, прийняття державного бюджету та звіту про його виконання, коректування податкової системи, затвердження граничного розміру державного боргу та інших фінансових параметрів.

В залежності від історичних традицій, державного устрою і політичної системи такими органами публічної влади є, наприклад, Парламент у Великобританії, Національні збори у Франції, Конгрес у США, Бундестаг в Німеччині, Федеральні Збори в Російській Федерації, Верховна Рада в Україні.

У зв’язку з тим, що виконання завдань держави вимагає від кожного її органу певної роботи, пов’язаної з використанням грошових коштів, у фінансовій діяльності беруть участь всі державні органи законодавчої і виконавчої влади. Проте масштаби їх фінансової діяльності і міра участі в ній неоднакові в силу відмінностей у завданнях та правовому статусі кожного з цих органів зокрема.

Державні органи законодавчої влади (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) і державні органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська і Севастопольська міські, районні, районні в містах державні адміністрації) управляють фінансовою діяльністю поряд із здійсненням інших функцій у відповідних територіальних масштабах України в цілому. Автономної Республіки Крим, відповідної адміністративно-територіальної одиниці. В їх компетенцію входить вирішення загальних фінансових питань, що забезпечують комплексний економічний і соціальний розвиток, формування збалансованого ринкового господарства на відповідній території, ЇЇ основи закріплені в Конституції України, в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

До повноважень Верховної Ради України у відповідності зі статтею 85 Конституції України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.

Виключно законами, у відповідності зі статтею 95 Конституції України, Верховна Рада встановлює: Державний бюджет України і бюджетну систему України; систему оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску і обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Згідно зі статтею 102 Конституції України главою держави є Президент України. В силу свого особливого правового статусу в державі Президент здійснює керівництво фінансовою діяльністю, призначає міністра фінансів, представляє на затвердження Верховної Ради кандидатуру голови Національного банку України, призначає половину складу Ради Національного банку України. Президент України, відповідно до ст. 106 Конституції України, може скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим. Він наділений правом вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України. Президент України створює в межах коштів, передбачених у державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Великими повноваженнями в галузі керівництва фінансовою діяльністю в державі наділений Кабінет Міністрів України вищий орган у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Конституція України у статті 116 відносить до повноважень Кабінету Міністрів в галузі керівництва фінансовою діяльністю наступне: 1) забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; 2) розробку проекту закону про Державний бюджет України; 3) забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України; 4) подання Верховній Раді України звіту про його виконання. Уряд України здійснює також багато інших функцій, безпосередньо чи опосередковано пов’язаних з управлінням державними фінансами.

Всі функції вищеназваних державних органів законодавчої і виконавчої влади України забезпечують стратегічне, загальне керівництво й управління державними фінансами.

Організація оперативного управління фінансами здійснюється через спеціалізовані державні органи виконавчої влади, насамперед через її фінансовий апарат, склад і структура якого також зумовлені історично у відповідності з державним устроєм країни.

В управлінні фінансами беруть участь Верховна Рада і Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування. Вони здійснюють свої повноваження у відповідності з Конституцією України та законами України.

Управління фінансами в державах з розвинутою ринковою економікою, як правило, здійснюється декількома державними органами. Характер фінансового апарату в них залежить від складу фінансової системи, її особливості у значній мірі визначають права держави в галузі фінансів та їх розмежування як між державою та окремими ланками фінансової системи, так і між останніми в цілому.

В США ця роль належить Міністерству фінансів (Казначейству). Воно є представником уряду, розробляє фінансову і податкову політику, здійснює емісію грошових знаків і чеканку монет, займається питаннями внутрішніх позик і управлінням державним боргом, здійснює контроль за виконанням фінансових законів, за збором внутрішніх доходів та грошовим обігом. Другим фінансовим відомством у США є Адміністративнобюджетне управління при Президенті. Воно складає видаткову частину бюджету і розробляє фінансові програми, організовує оперативний контроль за управлінням бюджетом і виступає як провідний орган виконавчої влади.

Управління виконанням бюджету розділено в США між Міністерством фінансів (воно проводить збір внутрішніх доходів, таких, як платежі по індивідуальному прибутковому податку, спеціальному страхуванню, податку з корпорацій, майна та подарунків і непрямих податках, тобто біля дев’яноста відсотків усіх податкових доходів, що поступають у федеральний бюджет), Митною службою і Бюро з алкогольних напоїв, тютюнових виробів та вогнепальної зброї (вони зайняті збором відповідно митних доходів і доходів від обкладання перерахованих товарів).

У Великобританії органом державного управління є Казначейство. Воно керує розробкою, складанням і виконанням державного бюджету, визначає податкову політику, здійснює фінансовоекономічне прогнозування, міжнародні фінансові відносини, контроль за витратами коштів державними підприємствами. Виконання бюджету в частині збору мит і акцизів організовують Митне і Акцизне управління.

У ФРН органом державного управління є Міністерство фінансів. Воно розробляє основи фінансової, податкової, валютної і кредитної політики, складає проект бюджету і середньо термінового фінансового плану, здійснює касове обслуговування бюджету, контроль за його виконанням і розробку основ розподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи. В управлінні фінансами беруть участь Федеральне відомство з фінансів і Федеральне управління державним боргом, підпорядковані Федеральному міністерству фінансів. Перше відомство займається податковою перевіркою підприємств, оподаткуванням іноземних капіталовкладень, проблемами усунення подвійного оподаткування; друге операціями з випуску та погашення позик і фінансуванням бюджетного дефіциту.

У Франції управління фінансами здійснює Міністерство економіки, фінансів і бюджету. В його функції входять: розробка державного бюджету і контроль за його виконанням, касове обслуговування бюджету; збір податків, мита і інших надходжень в казну; контроль за фінансовими операціями; здійснення зв’язку держави з підприємствами як акціонера, кредитора чи гаранта; забезпечення обліку і контролю (останні функції розподілені між відповідними управліннями).

В Італії управлінням фінансами зайняті чотири державних органи: державними видатками і фінансовим контролем Казначейство; доходами Міністерство фінансів; складанням державного бюджету і координуванням фінансових ресурсів Міністерство бюджету і планування; місцевими фінансами Міністерство внутрішніх справ.

Органи виконавчої влади в Україні в залежності від міри їх участі у фінансовій діяльності можна поділити на дві групи:

органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво фінансами у зв’язку з виконанням своїх основних функцій та завдань (це насамперед міністерства, крім Міністерства фінансів, відомства й інші органи виконавчої влади, які у зв’язку з управлінням дорученими їм секторами народного господарства затверджують кошториси підвідомчих закладів, розподіляють в межах галузі фінансові ресурси, створюють фінансові резерви, виконують інші фінансові функції), їх повноваження в галузі фінансів визначають нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України або Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (залежно від місця конкретного органу в системі виконавчої влади);

органи виконавчої влади, для яких сама фінансова діяльність є основною. Ці органи створені спеціально для здійснення управління фінансами та кредитом і складають в сукупності систему фінансово-кредитних органів.

Система фінансових органів України очолюється Міністерством фінансів України. Крім нього, в цю систему входять також Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, фінансові відділи районних, міських і районних в містах державних адміністрацій. Вони діють на основі відповідних Положень про них.

Міністерство фінансів України є центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади по управлінню фінансами, який діє на основі Конституції України, законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, а також Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1993 року.

Головними завданнями Міністерства фінансів України в галузі управління фінансами держави є: вироблення основних напрямків державної фінансової політики; складання та забезпечення виконання Державного бюджету України; концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки; фінансове забезпечення державних гарантій з питань соціального захисту населення; створення державних фінансових резервів та ряд інших.

Міністерство фінансів України, реалізуючи державну фінансову політику:

бере участь у виробленні балансу фінансових ресурсів і платіжного балансу;

організовує роботу по підготовці і складанню Державного бюджету України: за дорученням Кабінету Міністрів України визначає порядок і строки подання центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету України та прогнозних розрахунків для визначення частки загальнодержавних податків, зборів і платежів, що передаються до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

складає проект Державного бюджету України;

поквартальне розписує доходи і видатки державного бюджету, забезпечує його виконання, здійснює контроль за його виконанням, складає звіт про виконання Державного бюджету України;

розробляє проект Правил складання і виконання Державного і місцевих бюджетів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України;

розробляє пропозиції по вдосконаленню податкової політики держави, спрямованої на зміцнення державних фінансів;

спільно з Державною податковою адміністрацією України і її регіональними підрозділами розробляє методику діяльності з питань формування і виконання доходної частини бюджету;

спільно з Національним банком України і Міністерством економіки України здійснює заходи, спрямовані на зміцнення грошового обігу, контролює випуск і обіг цінних паперів, видає дозволи на здійснення діяльності, пов’язаної з випуском і обігом цінних паперів;

бере участь у роботі керівних органів фондових бірж, здійснює контроль за діяльністю інвестиційних компаній (спільно з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку) і т.п.

Міністерство фінансів України наділене правом:

одержувати від центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних і районних державних адміністрацій матеріали для складання проекту Державного бюджету України, вироблення бюджетних нормативів і здійснення контролю за виконанням державного бюджету;

обмежувати, а в необхідних випадках призупиняти фінансування з Державного бюджету України підприємств, установ і організацій до з’ясування фактів незаконного використання ними коштів, а також за умови неподання звітів про використання раніше відпущених коштів або втрати встановленої звітності, з повідомленням про це керівників відповідних міністерств і відомств, а також в межах наданої компетенції застосовувати інші санкції, передбачені чинним законодавством.

Чинним законодавством України Міністерство фінансів України наділене також багатьма іншими повноваженнями.

Очолює Міністерство фінансів України міністр. Міністр фінансів України в межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання. Наказами міністра затверджуються інструкції Міністерства фінансів. Вони відіграють велику роль в управлінні фінансами держави. Міністр несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство фінансів завдань і здійснення ним своїх функцій. Міністр фінансів вносить в Кабінет Міністрів України пропозиції про призначення його заступників, а після їх призначення встановлює коло їх обов’язків і ступінь відповідальності, а також призначає керівників підрозділів Міністерства фінансів України, встановлює межі їх компетенції і відповідальності.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим складає проект республіканського бюджету, розглядає звіти про його виконання, контролює роботу і стан фінансів державних підприємств, установ і організацій, що розташовані на підвідомчій території, здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством.

Місцеві державні адміністрації в особі їх фінансових органів:

розробляють проекти відповідно обласного. Київського і Севастопольського міських, районних, районних в містах бюджетів і подають їх на затвердження відповідної ради;

організовують виконання місцевих бюджетів, забезпечують спільно з органами державної податкової адміністрації надходження визначених законом бюджетних коштів і їх цільове використання;

вносять в ході виконання бюджету зміни і уточнення по доходах і видатках, складають звіти про виконання місцевих бюджетів і подають їх на затвердження відповідної ради;

забезпечують надходження коштів у позабюджетні і валютні фонди та раціональне використання їх;

встановлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів та оголошують місцеві добровільні позики.

Особливим підрозділом Міністерства фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету України, є Державне казначейство України. Воно було утворене Указом Президента України від 27 квітня 1995 р. № 335 і входить в систему органів державної виконавчої влади. Щоб уявити собі хоч приблизно обсяг роботи Казначейства, достатньо сказати, що в Україні в даний час існує понад 11,5 тисячі бюджетів різних рівнів, через які розподіляється більше половини фінансових ресурсів країни.

До складу Державного казначейства України входять Головне управління казначейства і його територіальні органи управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі з відділеннями в районах, містах і в районах міст; Державне казначейство у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра фінансів та Положенням про Державне казначейство України.

Головне управління Державного казначейства очолює заступник Міністра фінансів начальник Головного управління Державного казначейства, який призначається у відповідності з чинним законодавством. Він має заступників, яких на пропозицію міністра фінансів призначає Кабінет Міністрів України.

Начальники управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі призначаються начальником Головного управління Державного казначейства, а начальники відділень Державного казначейства в районах, містах і міських районах начальниками вищестоящих органів Державного казначейства.

Для погодженого вирішення питань, що відносяться до компетенції Державного казначейства, обговорення найважливіших аспектів його діяльності в Головному управлінні Державного казначейства є колегія у складі начальника Головного управління (голова колегії), його заступників і інших керівних працівників Державного казначейства. Члени колегії державного казначейства затверджуються міністром фінансів. Рішення колегії оформляються, як правило, наказами начальника Головного управління Державного казначейства.

Головне управління Державного казначейства і його територіальні органи є юридичними особами, що мають самостійні кошториси видатків, розрахункові і інші рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного гербу України і власною назвою.

Державне казначейство здійснює такі функції:

організовує виконання Державного бюджету України та здійснює контроль за його виконанням;

здійснює управління коштами Державного бюджету України, в тому числі й в іноземній валюті, і коштами державних позабюджетних фондів в межах видатків, передбачених на відповідний період;

фінансує видатки Державного бюджету України;

веде облік виконання Державного бюджету, складає звіт про стан виконання Державного і Зведеного бюджетів;

управляє державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

розподіляє між Державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

контролює надходження і витрачання коштів державних позабюджетних фондів;

розробляє і затверджує нормативнометодичні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності і організації виконання бюджетів всіх рівнів.

Загальні функції Державного казначейства конкретизовані державою відповідно до їх завдань кожному рівню органів казначейства. Головне управління Державного казначейства:

організовує і здійснює виконання Державного бюджету, виходячи з принципу єдиного казначейського рахунку;

керує територіальними органами Державного казначейства;

веде зведені реєстри розпорядників коштів Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів, рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків;

здійснює управління доходами і видатками Державного бюджету, проводить операції з готівковими бюджетними коштами, в тому числі й в іноземній валюті, в межах кошторисів доходів і видатків Державного бюджету;

за дорученням Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів здійснює операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;

організовує і здійснює прогнозування і касове планування коштів Державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання в межах затверджених на відповідний період видатків;

доводить до відома головних розпорядників коштів і територіальних органів Казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з бюджету;

організовує розподіл відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів між Державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від вищезазначених відрахувань;

організовує і здійснює взаємні розрахунки між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

веде зведений бухгалтерський облік руху коштів Державного бюджету на рахунок Державного казначейства;

організовує і здійснює збір відомостей і аналіз фінансової звітності про стан виконання Державного і зведеного бюджетів, подає цю звітність Верховній Раді України, Уряду України і міністерству фінансів;

спільно з Міністерством фінансів України і Національним банком України здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом та обслуговує його у відповідності з чинним законодавством;

регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, організовує і здійснює контроль за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів;

у разі необхідності подає міністерству фінансів пропозиції по скороченню видатків Державного бюджету;

розробляє і затверджує нормативнометодичні та інструктивні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів;

готує проекти законодавчих і інших нормативних актів з питань, віднесених до компетенції Державного казначейства;

організовує роботу територіальних органів Державного казначейства, пов’язану з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання Державного бюджету, надходження і використання коштів державних позабюджетних фондів;

організовує підвищення кваліфікації працівників органів Державного казначейства;

здійснює ревізії діяльності територіальних органів Державного казначейства;

встановлює зв’язки з міжнародними фінансовобанківськими установами, з казначействами інших країн, вивчає досвід організації їх діяльності та готує пропозиції про його застосування в Україні.

Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі в межах відповідних територій виконують, за окремими винятками, аналогічні функції. У випадку, коли вищеназвані територіальні органи Державного казначейства, а також Головне управління Державного казначейства безпосередньо здійснюють операції по виконанню Державного бюджету, вони виконують ті ж функції, що й відділення Державного казначейства в районах, містах, міських районах.

Первинна ланка органів Державного казначейства його відділення в районах, містах, міських районах здійснюють наступні функції:

виконують відповідні показники Державного бюджету та здійснюють контроль за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних фондів в частині, яка визначається Головним управлінням Державного казначейства;

забезпечують у відповідності зі встановленими розмірами асигнувань і касовим планом цільове фінансування видатків Державного бюджету;

ведуть облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з Державного бюджету і державних позабюджетних фондів;

здійснюють прогнозування і касове планування коштів Державного бюджету;

розподіляють між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків і зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України та перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від названих відрахувань;

за представленням державних податкових адміністрацій повертають за рахунок Державного бюджету понаднормове сплачені чи стягнені податки, збори чи інші обов’язкові платежі;

здійснюють бухгалтерський облік руху коштів Державного бюджету по рахунках відділень Державного казначейства;

збирають, контролюють, узагальнюють та представляють вищестоящим органам Державного казначейства фінансову звітність про стан виконання показників Державного бюджету відповідним регіонам;

контролюють дотримання суб’єктами фінансових правовідносин чинного законодавства України з питань виконання Державного бюджету, надходження та використання коштів державних позабюджетних фондів в регіоні;

передають відповідним податковим адміністраціям документи про стягнення в безспірному порядку в Державний бюджет штрафів за порушення установами банків і підприємствами зв’язку передбаченого порядку проходження і виконання платіжних доручень по доходах і видатках Державного бюджету;

при необхідності готують і подають вищестоящим органам Державного казначейства пропозиції про скорочення видатків Державного бюджету;

за дорученням вищестоящих органів Державного казначейства забезпечують виконання функцій в межах своїх повноважень;

розглядають заяви, пропозиції, скарги громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що входять до їх компетенції.

Для практичного забезпечення цих численних і складних функцій органи Державного казначейства наділені правом:

відкривати в установах банків рахунки по доходах і видатках Державного бюджету;

одержувати в банківській системі України на договірних началах внутрішньорічний кредит в межах, встановлених законодавчим актом про Державний бюджет на відповідний рік для покриття часових касових розривів Державного бюджету;

проводити операції по розміщенню державних цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходів по них;

перевіряти в міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах, організаціях, банках незалежно від форм власності фінансовобухгалтерські документи про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержувати необхідні пояснення, довідки та інші відомості з питань, що виникають в ході перевірок;

одержувати від установ банків відомості про стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій, що використовують кошти Державного бюджету і державних позабюджетних фондів, незалежно від форми власності;

вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усунення виявлених порушень передбаченого чинним законодавством порядку виконання Державного бюджету;

призупиняти фінансування з Державного бюджету підприємств, установ і організацій у випадку з’ясування фактів порушень чинного порядку його виконання з повідомленням про це керівників відповідних міністерств і відомств.

Необхідно зазначити, що система органів Державного казначейства України ще не сформувалась остаточно, не повністю пристосовувалась до потреб суспільної практики. Окремі завдання, функції і права органів Державного казначейства України неодмінно будуть уточнюватись, змінюватись, коректуватись в залежності від потреб держави.

До органів безпосереднього управління державними фінансами України відносяться також Державна податкова адміністрація України, створена на підставі Указу Президента України від 22 серпня 1996 року. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує регулярне надходження коштів у державні фонди фінансових ресурсів. Вона утворена на базі Головної податкової інспекції України.

Вищеназваним Указом Президента України податкові органи держави підняті на значно вищий щабель державної ієрархічної драбини. Поперше, нині глава державної податкової адміністрації є міністром. Подруге, глави державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, не кажучи вже про главу Державної податкової адміністрації України, призначаються Президентом України. Державні податкові органи в областях, районах, містах і районах в містах не входять до складу місцевих державних адміністрацій, а глава державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим не входить до складу Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Глави державних податкових інспекцій в районах, містах і районах в містах призначаються на посаду та звільняються з неї відповідно главами вищестоящих податкових адміністрацій.

Головними завданнями Державної податкової адміністрації України є:

здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати в бюджет податків, інших платежів, передбачених чинним законодавством;

прийняття рішень про застосування фінансових санкцій та адміністративних штрафів до порушників фінансового законодавства і забезпечення їх стягнення, захист інтересів держави в судових органах по справах, що стосуються сплати податків, зборів і інших обов’язкових платежів.

Державна податкова адміністрація наділена повноваженнями на прийняття нормативних актів і методичних документів з питань оподаткування, бухгалтерського обліку і звітності у відповідності із законодавчими актами та на їх виконання.

Державній податковій адміністрації підпорядковані підрозділи Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування.

Постійно діючим вищим органом державного фінансовоекономічного контролю, утвореним Верховною Радою України, є Рахункова палата України. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави.

Рахункова палата України наділена широкими повноваженнями в галузі контролю за фінансовою діяльністю: організовує та здійснює контроль за вчасним та повноцінним виконанням прибуткової і видаткової частин Державного бюджету, державними цільовими фондами, за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього державного боргу, законністю надання позик, економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям і одержанням кредитів від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій і позик, які не передбачаються Державним бюджетом.

Законом України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" встановлені принципи здійснення контролю Рахунковою палатою: законність, плановість, об’єктивність, незалежність і гласність. Рахунковій палаті надані найширші повноваження для здійснення контролю за всією фінансовою діяльністю держави, їй надано право здійснювати фінансові перевірки, ревізії у всіх органах держави, починаючи з апарату Верховної Ради України до окремих підприємств та організацій, що працюють з державними фінансами, включно, незалежно від форми власності. Вона має право перевіряти в органах влади, управління та на всіх інших підконтрольних об’єктах грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, плани, кошториси видатків і інші документи, пов’язані з фінансовогосподарською діяльністю, а також здійснювати перевірку касових операцій з готівкою, цінними паперами, матеріальними цінностями, їх обліком, зберіганням та витрачанням.

В Законі України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" передбачено також право Рахункової палати одержувати від Національного банку України, уповноважених банків та інших кредитних установ необхідні відомості про виконання ними операцій, стан рахунків установ та організацій, що перевіряються, довідки, копії документів по операціях і рахунках цих підприємств і організацій.

До складу Рахункової палати України входять Голова, перший заступник, заступник Голови і секретар Рахункової палати. Її робочий апарат складається з висококваліфікованих фахівців. Структуру і штатний розклад апарату Рахункової палати затверджує Колегія Рахункової палати, до складу якої входять Голова, перший заступник, заступник і головні контролери керівники департаментів Рахункової палати, а також її секретар.

Керівний склад Рахункової палати формує Верховна Рада України. На сесії Верховної Ради таємним голосуванням обираються Голова, перший заступник, заступник, головні контролери і секретар Рахункової палати. Кандидати на ці посади вважаються обраними у випадку отримання ними більшості голосів від конституційного складу Верховної Ради. Весь керівний склад Рахункової палати України згідно з чинним законодавством не може одночасно бути народними депутатами України, членами уряду, займатись підприємницькою діяльністю, працювати за сумісництвом, крім науковопедагогічної роботи в поза робочий час. Всі вони повинні мати вищу освіту і досвід професійної діяльності в галузі державного управління, державного контролю, економіки, фінансів і права. Керівництво Рахункової палати України призначається строком на 7 років з правом призначення і на повторний строк.