Главная Финансовое право Книги Фінансове право - Віхров О.П.

Фінансове право - Віхров О.П.

4. Правовий режим неподаткових платежів до бюджету. Митні платежі

В системі платежів в доходну частину бюджету входить досить стійка група надходжень за вчинення державними органами юридичне значущих дій. Вони посідають досить специфічне місце в системі фіскальних платежів. З одного боку, вони дуже схожі на податкові платежі як за історією виникнення, так і за механізмом вилучення. Найбільш близько митні платежі прилягають до непрямих податків (деякі автори об’єднують їх в одну групу платежів). З іншого боку, на відміну від податків подібні платежі носять чітко виражений умовний характер, що не властиво податкам.

Митні платежі бувають двох видів: державне мито і мито, що стягується митницями на кордоні держави.

Державне мито являє собою плату, що стягується за вчинення юридичне значущих дій уповноваженими на те компетентними органами в інтересах юридичних і фізичних осіб та видачу їм відповідних документів, що мають правове значення. Особливості застосування механізму державного мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. “Про державне мито” з багатьма доповненнями, які вносяться майже щорічно.

Платниками державного мита виступають юридичні і фізичні особи, що звертаються до відповідних органів та в інтересах яких останні здійснюють значущі дії і видають документи, які це підтверджують. Об’єктом обкладання виступають певні дії, з яких стягується державне мито (подача в суд позовних заяв, касаційних скарг, здійснення нотаріальних дій, реєстрація актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну громадян інших держав, видача паспортів, прописка тощо. Ставки державного мита визначаються декількома методами:

у відсотках (до ціни договору, вартості майна, позову і т.ін.);

в твердих сумах:

а) в абсолютних грошових сумах;

б) в сумах, обчислених у відповідних частинах до офіційно встановлених величин (мінімальна заробітна плата, неоподатковуваний мінімум заробітної плати).

Перелік ставок державного мита являє собою досить просторий список, оскільки встановлюється по відношенню конкретних видів об’єктів обкладання (дій, що вчиняються). Сплата мита може здійснюватися в декількох формах:

а) готівкою:

безпосередньо в національній валюті;

в іноземній валюті, перерахованій за курсом Національного банку України;

б) перерахуванням через установи банків сум мита із рахунків платників;

в) митними марками.

Досить широко представлена система пільг, використовуваних як по відношенню до юридичних, так і по відношенню до фізичних осіб (при подачі позову про стягнення аліментів; засвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь держави; інваліди І і II групи, Пенсійний фонд України тощо).

Особливістю державного мита, на відміну від податків, є можливість сплати в іноземній валют. Якщо податки сплачуються тільки в національній валюті України, то державне мито може сплачуватися і в іноземні валюті (позови, подані до суду чи арбітражного суду по відношенню до об’єктів, що оцінюються в іноземній валюті, або за дії і операції в іноземній валюті).

Мито, що стягується митницею, входить в систему митних платежів, що являють собою всі види зборів, відрахувань, платежів при перетині митного кордону держави. Систему митних платежів можна поділити на дві групи:

1. Основні обов’язкові платежі, що стягуються в більшості випадків при перетинанні митного кордону та стягуються із суб’єктів, що не характеризуються специфічними особливостями:

мито, що стягується митницею;

митні збори за митне оформлення;

непрямі податки, що стягуються в подібних ситуаціях (податок на добавлену вартість, акцизний збір).

2. Податкові митні платежі, що стягуються з платників за додатково надані послуги чи дії, або що характеризують платника, що відрізняється специфічними особливостями (за зберігання товарів, збори за митний супровід вантажів, збори за видачу ліцензій, плата за участь в митних аукціонах тощо.

Величезна кількість коштів, що надходять за рахунок основних митних платежів, пов’язана з нарахуванням мита, податку на додану вартість і акцизного збору.

Систему основних митних платежів доповнюють збори, за митне оформлення та зберігання. Збори за митне оформлення стягуються в національній та іноземній валюті. Державний митний комітет має право коригувати механізм застосування даних зборів (зменшувати їх розміри, звільняти від сплати, змінювати валюту сплати зборів). Збори за зберігання товарів на митних складах та інших, якими володіють митні органи, носять тимчасовий характер. Розміри їх визначаються Державним комітетом на підставі середньої вартості наданих послуг. З дозволу і під контролем митного органу товари протягом трьох років можуть знаходитися на митному складі, де по відношенню до них можуть здійснюватися дії по підготовці до продажу та транспортуванню. Митний склад режим, при якому товари, переміщені через митний кордон, зберігаються під митним контролем без стягнення митних платежів.

Додаткові митні платежі складають систему зборів, регулюючих сплату при різних митних режимах. Особливості їх начислення регулюються Державним митним комітетом.

Мито вид митного платежу, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон держави (ввозяться, вивозяться або слідують транзитом). Поряд із чисто фіскальними, мито виконує як стимулюючу, так і захисну функції. Захисна функція мита припускає формування бар’єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоздатних по відношенню до національних, або просто тих, в яких не зацікавлена держава.

Мито має багато спільного з непрямими податками і перш за все з акцизним збором:

як і акциз, сплачується в кінцевому результаті за рахунок споживача;

збільшує ціну товару, включаючись в неї на стадії формування ціни реалізації;

контроль за правильністю сплати як акциза, так і мита здійснюється податковими органами (в широкому розумінні слова).

Ряд відмінностей, і передусім умовний характер мита перетин митного кордону не дозволяє віднести його до податків.

Диференціація видів мита, що стягується митницями, може здійснюватися за декількома критеріями. Так, за характером направленості товарів, що переміщуються, об’єктів мито поділяється на:

а) ввізне;

б) вивізне;

в) транзитне.

Платником мита є особи, які ввозять або переміщують товари через митний кордон держави. Специфікою платника в даній ситуації є те, що їм може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання, тут можлива передача обов’язку по сплаті митних платежів іншій особі, що не має відношення до товару. При характеристиці платника мито поділяється на:

а) що сплачується юридичними особами;

б) що сплачується фізичними особами. В цьому випадку досить суттєво розрізняються ставки мита в залежності від цілі використання товару, що ввозиться: для особистого користування (ставки відносно невеликі) або виробничого (рівень ставок вище).

Об’єкт обкладання митом становить митну вартість товарів, що переміщуються, по відношенню до яких повинно нараховуватись мито. Митна вартість перераховується в національну валюту за курсом Національного банку України, діючим на день подачі митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території держави. Проте це не виключає різноманіття ставок:

а) адвалорні ставки, що встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються;

б) специфічні ставки, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю виміру товару, що ввозиться (кг, метр тощо). Дана ставка припускає специфічну характеристику товару, тоді як попередня задовольняється спотвореним предметом обкладання;

в) комбіновані (змішані) що використовують поєднання адвалорного і специфічного мита при його нарахуванні. Можливе також використання і інших видів ставок:

г) сезонні ставки, за допомогою яких можливе оперативне реагування для ввозу і вивозу на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може перевищувати шести місяців;

д) особливі це ставки, що реалізують захисні функції мита:

антидемпінгові ставки, що становлять певну надбавку до звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввозі на Територію держави товарів за цінами більш низькими, демпінговими (непридатними), ніж їх ціна в країні, яка ввозить, що погрожує підірвати основи вітчизняного виробництва. За допомогою антидемпінгового мита ціни імпортних товарів піднімаються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні;

спеціальні ставки мита, що захищають митну територію від ввозу товарів, які загрожують вітчизняним виробникам (аналогічних чи безпосередньо тих, що конкурують). Інколи спеціальне мито використовується як відповідна міра по відношенню до дій інших держав, які обмежують інтереси вітчизняних виробників;

компенсаційні ставки мита, що застосовуються до товарів, які ввозяться, по відношенню до яких використовувався механізм субсидій, що, відповідно знизило їх ціну і тим загрожує завдати збитків вітчизняному виробництву. Механізм застосування пільг при сплаті мита досить різноманітний і включає:

1. Звільнення від сплати мита певних категорій платників.

2. Зменшення ставок мита.

3. Повернення раніше сплачених сум мита.

4. Звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати і ставки мита визначаються єдиним Митним тарифом України. Митний тариф становить систему ставок мита, що застосовується до товарів, які перетинають митний кордон.

В Україні товари, що обкладаються, сконцентровані в товарній класифікаційній схемі, заснованій на Гармонізованій системі опису і кодування товарів.