Главная Финансы Курсовые Фінансовий стан підприємства та шляхи його зміцнення

Фінансовий стан підприємства та шляхи його зміцнення

Висновки

Нестабільність економіки, законодавства, політичної ситуації всередині країни зумовлена тим, що немає чітко визначеної моделі розвитку України, призводить до переважання на підприємствах діяльності спрямованої на розв'язання тимчасових завдань виживання, підтримки стійкості. Довгострокові стратегічні рішення відкладаються на невизначений час. Це може призвести підприємство в майбутньому до втрати стійкості, неспроможності, банкрутства та інших негативних наслідків.

Дослідження механізмів, що визначають фінансову рівновагу, дозволило розібрати якими якостями повинен володіти динамічний процес функціонування підприємства, щоб забезпечити його без кризовий розвиток і накопичення достатнього фінансового потенціалу для реалізації економічного зростання. Тобто, відомий механізм динамічної рівноваги дає відповідь на питання - яким чином повинна рухатись система на шляху до заданої цілі, щоб зберегти цілісність свого існування.

Об'єднати дві сторони дослідження - визначення цілі і розробки шляхів її досягнення - дозволяє концепція стійкого росту, що синтезує інформацію про структуру цільової статистичної рівноваги і властивостях процесів переходу до нього. Якщо експансивні цілі економічного росту для досягнення рівня товарообігу, що максимізує прибуток, реалізуються за рахунок перехідних процесів, які не володіють властивостями стабільності і фінансової стійкості, вони породжують овертрейдінг і, в кінцевому випадку, криза і банкрутство. Такий економічний ріст носить короткостроковий характер і досить швидко супроводжується подальшим спадом і кризою неплатежів.

Для того, щоб розділити якісно різні типи економічного росту, прийнято використовувати таку категорію, як рівноважне або стійке економічне зростання. Керуючись цим визначенням було зроблено аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на основі балансів та звітів МП “Гіпек” за 2000, 2001 роки. Аналіз підприємства показав, що коефіцієнт довгострокового залучення запозичених коштів дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства,однак показник залишається в межах (менше 1) коли підприємство має добру фінансову стійкість. При цьому коефіцієнт залучених-коштів - відношення залучених коштів до валюти балансу, показує, що в 2000 році доля залучених коштів в загальній сумі засобів підприємства становила 35,1%, а в 2001 році збільшилась до 43,3%.

Питома вага залучених засобів в поточних активах (відношення загальної суми зобов'язань до поточних активів) підвищилась на 15,7% і склала 0,708 (70,8%).

Аналіз власних та залучених ресурсів підприємства показав, що в цілому їх структура в нормальному співвідношенні, хоча підприємству дещо не вистачає довгострокових ресурсів. Чітко прослідкується тенденція до зниження власних коштів та збільшення залучених. Такі зміни відбуваються як в абсолютному вираженні, так і в відносному. Це може призвести до зниження ліквідності, підвищення фінансової залежності від зовнішніх кредиторів, порушується фінансової стійкості.

Підсумовуючи вищесказане можно остоточно зробити висновок, що забезпечення стабільності фінансово-господарського стану підприємства є базовою точкою для подальшого його розвитку і прцвітання.

Створення державою умов для нормального ринкового функціонування фінансово-господарського механізму на підприємстві призведе до виходу підприємств з глибокого кризового стану, а отже і росту всієї економіки України.