Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.

1.8. ФІЛОСОФСЬКИЙ ПЛЮРАЛІЗМ

Філософія як форма духовної діяльності неодмінно містить момент історичності, вона - відповідь людського духу на питання, поставлені історично обумовленим буттям людини. З цим пов'язується філософський плюралізм.

На багатоманітність філософських систем впливають історична епоха, місце і час діяльності мислителя, його національність і належність до релігії, а також розвиток виробництва, характер суспільних відносин, стан науки, культури, тенденції їх розвитку та ін. Певний вплив може здійснювати і соціальний стан мислителя (хоча рабу, потім вільновідпущеному Епіктету та імператору Марку Аврелію їхні різні соціальні статуси не заважали розвивати схожі філософські ідеї стоїцизму).

Філософський плюралізм виявляється в обґрунтуванні тим чи іншим мислителем сутності розвитку філософії. У Гегеля, наприклад, цей розвиток пов'язується з конкретною історичною епохою, з її економічними, культурними, релігійними та іншими характеристиками, а розвиток філософії є не тільки внутрішньою логікою розвитку абсолютної ідеї, але й залежністю від соціальної реальності.

Філософські системи - це історичні утворення, «духовні квінтесенції епохи». Кожний філософ - син свого часу. Але якщо кожна епоха породжує певний тип філософії, то при розгляді відмінностей історичних епох, цивілізацій, культур, національних особливостей напрошується висновок про неминучість філософського плюралізму не тільки для минулого людства, але й для сучасного і майбутнього.

У марксизмі проблема плюралізму набуває історико-матеріалістичного вирішення Філософія як одна з форм суспільної свідомості, як духовне утворення певною мірою залежить від особливостей суспільного буття, різних факторів суспільного життя. Цей підхід було абсолютизовано у радянській філософії, де всіляко відстоювався ідеологічний патріотичний принцип і неминуче критикувався плюралізм філософських підходів.

«Наш негативний досвід свідчить: філософію неможливо вловити і визначити обхідним шляхом і в якості чогось іншого, ніж вона сама. Вона вимагає, щоб ми дивились не вбік від неї, але здобували її з неї самої. Вона сама є тільки тоді, коли ми філософствуємо. Філософія є філософствування ».

М. Гайдеггер

Протилежні погляди висловлюють представники екзистенційно-персоналістського напряму, які виступають проти розуміння філософії як відображення і вираження певних сторін абсолютної ідеї або суспільного буття. Філософія, на їх думку, специфічна не своїм предметом, а способом відношення людини до буття. Специфічність філософії виявляється у перетворенні існуючої дійсності на проблему: відбувається проблематизація дійсності й одночасно спроба її депроблематизації, тобто вирішення цієї проблеми в мисленні. Отже, сутність філософії утворює не якийсь особливий специфічний предмет розгляду, а саме філософське мислення, філософствування, яке полягає в прагненні особистості встановити згоду між собою і навколишнім світом, тому філософія є формою її самореалізації. Народжена з почуття незадоволення і занепокоєння, філософія є спробою зняти ці негативні емоції. Кожна особистість створює свою філософську систему зі специфічною проблематикою дослідження, вибором ідей, які виражають в абстрактних термінах внутрішній стан особистості філософа, стилем, способом викладення матеріалу. Звідси висновок: кожна філософська система має цінність тільки для її творця і не може претендувати на загальну значущість.

Незважаючи на ті чи інші відмінності вищезгаданих концепцій, в яких характеризується природа і специфіка філософії, кожна з них містить «раціональне зерно».   їх відмінність не виключає  і того загального висновку, що основою філософського плюралізму є своєрідність особистості мислителя, його індивідуальний характер, його індивідуальний досвід, індивідуальне переживання, індивідуальні здібності,  індивідуальне  оволодіння досягненнями   культури   своєї епохи, свого народу.

Існування різноманітних філософських течій і напрямів зумовлено філософськими традиціями, які показують, що, незважаючи на відмінність епох, культур, державно-національних утворень та інших факторів, філософська думка періодично повертається до однієї й тієї ж проблематики і вирішує її згідно з запитами часу і вимогами культури особистості.

«Філософія утворює свою власну реальність. Жодне з попередніх філософських вчень не має переваг перед іншими... Історія філософії підносить філософію до ідей, які утворюють духовний світ, єдино істинний світ».

Ф. Бруннер

Для філософського процесу характерним є діалог поглядів, підходів. Цей фактор не тільки обумовлює історико-філософський процес, закладає основи для самоототожнення філософії, але й є основою філософського плюралізму, тому що у процесі діалогу викристалізовується своєрідність того чи іншого філософського вчення.