Главная Экономика Капітал банку: питання теорії і практики - Алексеєнко М.Д.

Капітал банку: питання теорії і практики - Алексеєнко М.Д.

ВСТУП

Одним з основних завдань, які стоять перед банківською системою України, є посилення її ролі у процесах економічних перетворень. Серед фінансових посередників банки посідають ключове місце, оскільки, виконуючи певні економічні функції, вони мають можливість безпосередньо впливати на грошовий ринок та економіку країни загалом. Роль банківської системи у реформуванні економіки України значною мірою залежить від її фінансової стійкості. Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість окремого банку і банківської системи загалом, є банківський капітал. Очевидно, що від того, наскільки банки приділятимуть увагу формуванню банківського капіталу, залежать їх спроможність активно здійснювати банківські операції та надавати послуги, фінансова стійкість банківської системи, її місце і роль у процесах економічних перетворень і подальшого розвитку економіки країни на ринкових засадах. Тому серед найважливіших напрямів зміцнення банківської системи України необхідно виокремити зростання рівня концентрації банківського капіталу шляхом залучення коштів учасників банку, капіталізації їх прибутку, банкрутства неплатоспроможних банків, злиття або приєднання банків.

Дослідженню проблем банківського капіталу присвячені праці багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних економістів. Проте найчастіше у публікаціях розглядаються лише деякі аспекти формування окремих елементів банківського капіталу. Комплексне, всебічне дослідження економічної сутності банківського капіталу, формування власного капіталу банку та залучення ним коштів на депозитній і позичковій основі практично відсутнє. І в нормативних актах, і в економічній літературі немає чіткого визначення поняття «банківський капітал», для його характеристики використовуються, зокрема, такі категорії, як «власний банківський капітал», «банківські ресурси», «ресурсна база банку». В свою чергу, це унеможливлює формування відповідної методологічної бази для дослідження практичних аспектів функціонування банківського капіталу.

За таких обставин комплексне, всебічне дослідження банківського капіталу з урахуванням особливостей функціонування банків України в умовах ринкової економіки слід уважати особливо актуальним.

Основною метою пропонованого монографічного дослідження є розроблення теоретичної концепції формування банківського капіталу, визначення місця його складових, особливо власного капіталу банку, в системі державних регулятивних заходів, а також виявлення шляхів удосконалення формування банківського капіталу на основі узагальнення результатів аналізу існуючої практики в Україні та досвіду країн з економічно розвиненою ринковою економікою. Монографічне дослідження побудовано на послідовному аналізі базових понять та елементів, які характеризують банківський капітал у контексті основних тенденцій і закономірностей розвитку фінансового посередництва та відповідних особливостей розвитку банківської системи на ринкових засадах.

Мета дослідження визначила такі основні його напрями:

— формулювання суті заощаджень як окремої дефініції та дослідження їх особливостей і ролі у формуванні банківського капіталу;

— оцінка сутності банківського капіталу, визначення та обґрунтування його видів як необхідних умов аналізу існуючої практики формування банківського капіталу та визначення пріоритетних шляхів її вдосконалення;

— визначення економічної сутності та особливостей власного банківського капіталу як основи функціонування банків, регулювання банківської діяльності та здійснення нагляду за нею;

— дослідження депозитного формування ресурсів банку через розкриття економічної природи банківських вкладів і договірного регулювання депозитних операцій, а також розроблення пропозицій щодо вдосконалення депозитного формування банківських ресурсів;

— аналіз ролі коштів, залучених банками шляхом емісії власних боргових зобов’язань, а також міжбанківських кредитів у формуванні банківського капіталу та визначення пріоритетних напрямів розвитку формування ресурсів на позичковій основі;

— формулювання пропозицій щодо організації захисту прав і законних інтересів вкладників і кредиторів банку, а отже й можливостей НБУ впливати на формування і функціонування банківського капіталу;

— обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення організації страхування вкладів як основи забезпечення захисту інтересів фізичних осіб — вкладників банку та підвищення довіри до банківської системи загалом;

— визначення основних заходів щодо вдосконалення організації кредитних відносин з огляду на необхідність зниження кредитного ризику, який супроводжує реалізацію кредитних операцій, що є необхідною умовою зміцнення банківської системи, а отже, й стимулювання формування та функціонування банківського капіталу.

Розроблена цілісна концепція вдосконалення механізму формування банківського капіталу в умовах становлення і розвитку якісно нового (ринкового) етапу функціонування банківської системи, на думку автора, матиме практичне значення для зміцнення банківської системи, підвищення її ролі у процесах економічних перетворень.