- Цветы и растения
- Аквариум и рыбы
- Для работы
- Для сайта
- Для обучения
- Почтовые индексы Украины
- Всяко-разно
- Электронные библиотеки
- Реестры Украины
- Старинные книги о пивоварении
- Словарь старославянских слов
- Все романы Пелевина
- 50 книг для детей
- Стругацкие, сочинения в 33 томах
- Записи Леонардо да Винчи
- Биология поведения человека
Главная Культурология Риторика - Гриценко Т.Б. |
Риторика - Гриценко Т.Б.
Модуль 2. Теоретична риторика. Сучасна риторика.
1. До основних розділів риторики на належить:
а) інвенція;
б) комунікація;
в) диспозиція;
г) елокація і елоквенція;
ґ) меморія;
д) акція;
е) релаксація.
2. Система знань про предмет, виражена у стислій короткій формі − це:
а) концепція;
б) наука;
в) закон.
3. Концепти системи знань, концепти системи дій (ідеомовленнєвого циклу), породження й кодування тексту та розкодування й розуміння його мають бути:
а) у мовленнєвих концепціях;
б) у політичних концепціях;
в) у риторичних концепціях.
4. Стать, вік, громадянство, національність, освіта, професія, склад родини, зайнятість, належність до соціальних верств − це такі ознаки закону моделювання аудиторії:
а) суспільно-психологічні;
б) соціально-демографічні;
в) індивідуально-особисті.
5. Визначення цільової настанови, виділення основних питань предмета мовлення і формування тез − це:
а) стратегія виступу;
б) тактика виступу.
6. До основних ознак комунікативного якісного мовлення не належить:
а) правильність;
б) логічність;
в) неточність;
г) доцільність;
ґ) виразність;
д) ясність тощо.
7. Виклад предмета (теми) розмови й аргументації його − це основна частина:
а) диспозиції;
б) елокуції;
в) акції.
8. Наступне положення (мовні висловлювання чи текст), яке стосується тези й обґрунтовує її чи переконливо доводить істинність тези −:
а) виклад;
б) підтвердження;
в) аргумент.
9. До чотирьох основних законів логіки не належить:
а) закон тотожності;
б) закон суперечності;
в) закон виключення третього;
г) закон ступеневої послідовності;
ґ) закон достатньої підстави.
10. Елокуція − це:
а) винайдення задуму, ідеї, мети;
б) втілення змісту у мовні форми вираження;
в) добір і розташування відповідного матеріалу.
11. Завершальний етап ораторської дії − виголошення промови − це:
а) акція;
б) елокуція;
в) диспозиція.
12. У нашому суспільстві цікавість до риторики прокинулася знову у:
а) XVII ст.;
б) XIX ст.;
в) з 80-х років XX ст.
13. Те, що нова риторика „має мало спільного з класичною риторикою і ґрунтується на поняття тексту і пов’язана здебільшого з аналізом тексту”, стверджує:
а) Д. Карнегі;
б) К. Варга;
в) Ж. Дюбуа.
14. До видатних судових ораторів XIX ст. не належить:
а) Ф. Прокопович;
б) Н. Карабчевський;
в) Ф. Плєвако;
г) П. Александров;
ґ) О. Коні.
15. „Програма” і „Десять заповідей” − це твори відомого судового оратора на політичних процесах XIX − XX ст.:
а) С. Єфремова;
б) Є. Чикаленка;
в) М. Міхновського.
16. Ф. Прокопович стверджував, що про теми звичайні, про людське життя можна говорити:
а) високим стилем;
б) середнім (поміркованим) стилем;
в) низьким стилем.
17. Співзвучність слів і співмірність справ (за Ф. Прокоповичем) − це:
а) паронімія;
б) афоризм;
в) аналепсис.
18. Варіант індуктивного методу, що „веде” слухача (читача) від конкретних фактів, явищ, ознак до загального висновку − це метод:
а) стадійний;
б) аналогічний;
в) концентричний.
19. Метод, що полягає в переорієнтації ходу думки у зворотному напрямку − від конкретного до загального, називається:
а) аналогічний;
б) дедуктивним;
в) індуктивним.
20. У судочинстві одна з форм оскарження судових рішень і вироків до суду вищої інстанції − це:
а) аперцепція;
б) апеляція;
в) контамінація.
21. Метод тренування, навчання, вироблення вправності − це:
а) ітерація;
б) аналогія;
в) елокуція.
22. Орація − це те саме, що:
а) позиція;
б) ораторія;
в) промова.
23. Швидкий буквальний запис усного мовлення за допомогою системи спеціальних умовних знаків − це:
а) стенографія;
б) копіювання;
в) ксерокс.
24. Мовний зворот, своєрідне сполучення слів і синтаксична побудова фрази, відмінна від порядку слів, узвичаєного даною мовою, що служить засобом підсилення емоційної вмотивованості художньої або ораторської мови − це:
а) фігури повторення;
в) фігура думок;
в) риторична фігура.
25. Учитель або учень класу риторики, теоретик ораторського мистецтва − це:
а) ритор;
б) оратор;
в) доповідач.
26. Ряд ораторських творів, які зближує єдність тематики і, звичайно, аудиторії − це:
а) збірна;
б) цикл;
в) група.
27. Ораторський твір образливого або наклепницького характеру, часто анонімний, з нападками на якусь особу, суспільний рух − це:
а) патерик;
б) похвала;
в) пасквіль.
28. Особа, спеціально уповноважена відстоювати законні інтереси обвинуваченого і надати йому необхідну допомогу − це:
а) секретар;
б) захисник;
в) прокурор.
29. Риторична фігура, ґрунтується на поєднанні протилежних за змістом понять, які разом дають нове уявлення − це:
а) оксиморон;
б) гротеск;
в) анафора.
30. Один із жанрів красномовства Київської Русі, який містить розповідь про події, що розвивалися в різні часи, − це:
а) оповідання;
б) ессе;
в) повість.
Created/Updated: 25.05.2018