Главная Культурология Статьи Філологія. Методика. Педагогіка

Філологія. Методика. Педагогіка

Засоби непрямого вираження спонукання як мовні універсалії

О. Л. Шевченко, канд. філол. наук, доц.

Спонукання адресату до виконання дії або досягнення певного стану, як відомо, може бути виражено як спеціалізованими, так і неспеціалізованими засобами.

Наявність засобів непрямого вираження спонукання в багатьох мовах світу дає можливість припустити, що вони мають універсальний характер. Під мовними універсаліями прийнято розуміти «закономірності загальні для всіх мов або для їх більшості» [1]. Існування універсалій зумовлено, насамперед, спільністю експресивної і комунікативної функцій мови.

Комунікативна інтенція «спонукання» у більшості мов може бути передана не тільки реченнями, що містять дієслово-присудок в імперативі, але і за допомогою питальних та стверджувальних речень:

Порівняйте: англійська — Can you book me a ticket?

російська — Не могли бы вы купить мне билет?

українська — Чи могли б ви купити мені квиток?

французька — Pourriez-vous mácheter un billet?

німецька — Können Sie nicht mir eine Karte kaufen?

іспанська — Puedo usted comprarme un billete?

японська — Kippu wo katte-moraitai?

У багатьох мовах спостерігається тенденція до спеціалізації окремих мовних засобів для вираження різноманітного ступеня категоричності і ввічливості спонукання в різних соціальних ситуаціях. Так, мовний матеріал свідчить про те, що найменш ввічливими в англійській мові є прямі спонукальні форми, які містять експліцитні перформативи і безімперативні спонукальні речення:

I forbid you to mention the subject again (I.Shaw);

Sugar, Bilson (J.Galsworthy).

Нейтральними є прямі спонукальні речення. Проте, найчастіше вони вживаються при звертанні до дітей, людей добре знайомих, родичів або до нижчих за положенням чи молодших за віком:

Send my maid to me, — said Fournier. — Yes, my lady (A.Christie).

Найбільше ввічливими в англійській мові є непрямі спонукальні речення, виражені питанням, тому що питання формально дає адресату право відмовитися від виконання дії.

Would you ask the porter to come, please?

All right (E.Hemingway).

Таке явище характерне і для російської, української, французької, іспанської, німецької та японської мов. У французькій мові, наприклад, у ситуації обіду або сніданку адресат може вжити такі висловлення [3]:

• Le pain!
• Passe-moi le pain.
• Passez-moi le pain, s’il vous plait.
• Voudriez-vous me passer le pain?
• Auriez-vous la bonté de me passer le pain, s’il vous plait?
• Oserais-je vous prier d’avoir l’obligeance de me passer le pain?

У висловленнях (1—6) один і той самий зміст, тобто спонукання передати хліб виражено різноманітними засобами, розміщеними по наростанню ступеня ввічливості. Перше, безімперативне спонукальне речення містить категоричний наказ, адресований явно нижчому за соціальним станом. Далі наведено приклади більш ввічливих форм (друге і третє висловлення — прямі спонукальні речення, що містять дієслово в імперативі; четверте, п’яте і шосте — непрямі спонукальні речення, виражені питаннями). Останній варіант (6) — це утрировано ввічливе, принижене прохання, звернуте до особи, певне, значно вищого соціального статусу.

Як бачимо, вживання у деяких мовах різноманітних прямих і непрямих спонукальних форм відбиває суспільні відносини між людьми. Найбільш яскраво подібні відношення знаходять вираження в системі наказового способу японської мови. Особливість спонукальних форм японської мови — їхня численність [4]. Вчені-лінгвісти підкреслюють їх розходження в плані вираження ступеня ввічливості, що пов’язано з відношенням мовця до співрозмовника, із різноманітним соціальним статусом комунікантів. Характерно, що прямі спонукальні форми (наказові і заборонні) у звичайній розмові зустрічаються вкрай рідко. Ними користуються у військових командах, у розмові батьків з дітьми тощо [4]:

Мати — дитині: Pan wo kai-nasai — Купи хліба!

Якщо ж дорослі спілкуються між собою, то використовуються тільки непрямі спонукальні форми. При звертанні до рівного, вищого або нижчого вживаються різні спонукальні засоби. У японській мові існують і специфічні жіночі засоби спонукання:

Вищий — нижчому: Pan wo katte-moraitai?

Нижчий — вищому: Pan wo katte-moraimasen-ka?

Нижчий — нижчому: Pan wo katte itadakimasen-ka?

У багатьох мовах також зустрічаються речення, що є імпліцитною формою спонукування, ілокутивна сила яких виявляється тільки у визначених контекстуальних умовах або ж асоціативно пов’язана зі значенням спонукання. Якщо, наприклад, дитина говорить: «Я голодна», то в будь-якій мові це висловлення буде спонукуванням для матері дати їй що-небудь поїсти. Стверджувальна пропозиція «Я голодний» у цьому випадку має те ж комунікативне значення, що й імперативне «Дай мені поїсти!»:

Порівняйте: укр. Я голодний = Дай мені поїсти!

англ. I’m hungry = Give me something to eat.

нім. Ich bin hungrig = Geb mir, bitte, was zu essen.

франц. J’ai faim = Donne-moi a manger quelque chose.

іспан. Tengo hambre = Da me de comer.

Хоча непрямі спонукальні речення трапляються в більшості мов, у кожній вони мають структурні особливості. Наприклад, для англійської мови характерно широке використання питальних речень у функції спонукування, і особливо у функції прохання, тоді як у російській та українській їм частіше відповідають прямі спонукальні форми (речення з дієсловом — присудком в імперативі):

Порівняйте: Will you cut the sausage? Paini looked at me in the half-light.

I cut it while we were talking, he said (E. Hemingway).

Наріжте ковбасу, — Піані подивився на мене в півмороці.

Я вже нарізав її, поки ми розмовляли. — сказав він.

(Переклад Е. Калашникова)

Now, please, will you leave my room? He turned round, and went sulkily out (J.Galsworthy).

А тепер, будьте ласкаві, підіть звідси! Сомс повернувся і похмуро вийшов з кімнати.

(Переклад під загальною редакцією М. Ф. Лоріе)

У випадку ж використання питальних речень у функції спонукальних у російській мові більш характерним є їх ужиток із негативною формою предиката [6]:

А меня с собой не прихватишь, Прохор Петрович? (В. Шишков).

Питання про спроможність або бажання адресата виконати дію можуть в англійській, російській, українській, німецькій, іспанській, французькій і деяких інших мовах виражати спонукання до дії, тоді як у японській такого роду питання ніколи не вживаються у функції спонукання [7]:

Порівняйте: англ. Can you buy me some bread? = Buy some bread.

нім. Können Sie nicht mir etwas Brot kaufen? = Kaufen Sie mir, bitte, etwas Brot.

рос. Не могли бы вы купить мне хлеба? = Купите мне хлеба.

укр. Чи не могли б ви купити мені хліба? = Купіть мені хліба.

іспан. Puede usted comprarme pan? = Compreme pan.

франц. Pourriez-vous m’acheter le pan? = Achetez-moi le pan.

япон. Pan wo kau koto ga dekimasen-ka? ≠ Pan wo kai-nasai.

Таким чином, дослідження показало, що засоби непрямого вираження спонукання існують не тільки в англійській, але й у багатьох інших мовах, що дозволяє віднести їх до мовних універсалій. Водночас у різних мовах вони мають специфічні особливості побудови і функціонування. Порівняльний аналіз засобів непрямого вираження спонукання може стати предметом спеціального дослідження.

Література

• Успенский Б. А. Проблемы универсалий в языкознании. Новое в лингвистике. Вып.5. М., 1970. С. 10.
• Панфилов В. З. Гносеологические аспекты философских проблем языкознания. — М.: Наука, 1982. С. 12.
• Bally Ch. Traité de stylistique Francaise. — Genev. Paris. 1951. V. 1. 331 p.
• Алпатов В. М. Категории вежливости в современном японском языке. — М.: Наука, 1973. С.74.
• Дроботова Л. Л. Синтаксически связанные вопросительные конструкции в роли этикетных формул. 1983. С. 103—108.
• Green G. How to get people to do things with words. Washington, 1973. P. 51—79.