Главная Культурология Українська та зарубіжна культура - Вечірко Р. М.

Українська та зарубіжна культура - Вечірко Р. М.

Культура Візантії

1. Особливості становлення та розвитку візантійської культури:

античні традиції в культурі Візантії;

протистояння язичницької та християнської ідеологій (їх синтез та прояв його в культурі).

2. Розвиток філософської думки в християнському богослов’ї.

3. Художнє мистецтво та архітектура. Християнський канон у мистецтві.

4. Розвиток наукових знань.

5. Історичні твори та література.

6. Музика.

Особливості становлення та розвитку візантійської культури

В історії середземноморських культур культура Візантії посідає особливе місце. Дуже часто Візантію називають таємничим культурно-історичним феноменом, анонімним «тисячолітнім» царством, що отримало назву лише після своєї фізичної загибелі, «напівмістичною» (А. Бичко), але не міфічною культурою. Візантійська культура є витоком досить багатьох ліній духовного розвитку країн Західної Європи та православного Сходу.

Візантійська імперія виникла в IV ст. після розпаду Римської імперії в її східній частині й існувала до середини XV ст.

Візантійці, вважаючи себе наступниками древніх римлян (ромеїв), двічі офіційно поривали з Римом: наприкінці IV ст., коли східна частина Римської імперії виокремилась у самостійну державу з новою столицею Константинополем (древній Візантій), та 1054 р., коли остаточно було розірвано духовно-релігійні зв’язки з Римом і відбувся поділ християнського віросповідання на православне (східне) та католицьке (західне).

Візантія була прямим спадкоємцем греко-католицької античності, протягом її існування відбувався певний синтез духовних засад Сходу та Заходу. Візантійська культура справила величезний вплив на культури Південної та Східної Європи. Незважаючи на наявність у візантійській культурі різнорідних культурних елементів, вона являє собою своєрідний та самоцінний тип культури.

Для Візантії характерна мовна, конфесійна та державна єдність. За всієї багатоетнічності імперія мала одну етнічну основу — греків. У культурному житті, починаючи з VI ст., переважала грецька мова. Пануючою релігією було християнство в його православному віросповіданні. Поклонялися богу древніх іудеїв, визнавали єврейський Старий Заповіт разом з Новим, що теж прийшов з Ізраїлю, і святим місцем уважали Єрусалим.

Характерною рисою візантійської культури була її традиційність, прагнення в усіх галузях життя наслідувати канони, що склалися ще в епоху античності і еллінізму та були збагачені християнством. Але домінантою як суспільних, так і культурних відносин слід називати постійну ідейну боротьбу старого з новим.

Розрізняють кілька періодів у розвитку цієї культури. Власне оригінальна культура Візантії починає складатися в другій половині VI ст., а її становлення завершується у VIII—IX ст. за часів правління ісаврійських імператорів; період вірменської (або Македонської) династії IX—X ст. характеризується розквітом як імперії, так і її культури. ХІ—ХІІ ст. вважаються періодом найвищого піднесення культури Візантії, що був зумовлений розвитком візантійських міст. Четвертий похід хрестоносців на початку ХІІІ ст., захоплення та варварське пограбування Константинополя 1204 р. завдало непоправного удару Візантійській імперії. У XIV—XV ст. візантійська культура переживає новий етап розвитку, але в XIV ст. турки-османи захоплюють майже всі володіння Малої Азії й агонія Візантії продовжується до 1453 р., коли Константинополь було захоплено та розгромлено турками. Турецьке завоювання підірвало культуру Візантії, хоча традиції, започатковані нею, і далі продовжували розвиватись та поширюватися серед культур як Заходу, так і Сходу.