ЕКОНОМІЧНА КРИЗА [ЭКОНОМИЧЕСКИЙ КРИЗИС] - складний, загострений стан економіки країни. Характеризується скоро-ченням виробництва, розладом грошових і кредитних відносин, інфляцією, банкрут-ством промислових, торговельних та інших фірм і підприємств, банківської системи, зростанням безробіття, різким зниженням життєвого рівня основних категорій насе-лення. Особливої глибини Е.к. набуває тоді, коли охоплює основні сфери світового госпо-дарства, коли спад виробництва і зростання безробіття супроводжується валютною, ене-ргетичною, сировинною кризою. ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА [ЭКОНОМИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА] - система цінностей і засо-бів господарської діяльності, лояльне став-лення до будь-якої форми власності, пова-жання успіхів комерційної, підприємниць-кої, фермерської чи іншої діяльності, створення рівних умов для розвитку громадян-ської ініціативи в усіх сферах економічного життя країни. ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ [ЭКОНОМИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ] - абстрактне узагальнення економічних процесів, виражене за допомо-гою економіко-математичної моделі. ЕКОНОМІЧНА НАУКА [ЭКОНОМИЧЕСКАЯ НАУКА] - наука про господарство, управ-ління ним, відносини людей з навколишнім світом у процесі виробництва, розподілу, об-міну та споживання матеріальних і немате-ріальних благ. Як окрема галузь, Е.н. в укра-їнській науці розпочалася господарсько-статистичним дослідженням. З-поміж пер-ших праць були економіко-географічні опи-си Лівобережжя, Південної України. Еконо-мічні знання популяризували природознав-ці Києво-Могилянської академії, основопо-ложники наукової агрономії в Україні брати П. і А. Прокоповичі та ін. У XIX ст. українські вчені здійснили ряд наукових економічних досліджень, видали статистико-економічні описи (напр., М. Арандаренка "Записки о Полтавской губер-нии" у 3-х томах, А.Скальковського "Опыт статистического описания Новороссийско-го края" у 2-х томах та ін.). Особливі заслу-ги у вивченні господарства України мало статистичне бюро Полтавського земства. Відомим ученим з-поміж земських статис-тиків був О.Русов, який виховав ряд учнів, створивши свою школу. Першу кафедру політекономії в Україні було відкрито в Харківському університеті на поч. ХІХст., вів її Л.Якоб. Згодом там вик-ладали К.Павлович, Г.Степанов (автор пер-шого в Росії підручника політекономії) та ін. Кафедру політекономії у Київському універ-ситеті займали І.Вернадський, М.Бунге, Л.Яснопольський та ін. З рядів Київської громади вийшли вчені економісти-соціоло-ги С.Подолинський, економіст і етнограф П.Чубинський, економіст Т.Рильський та ін. З популяризації марксизму розпочав свою діяльність український вчений-економіст М.Туган-Барановський, який потім піддав марксизм ґрунтовній критиці. Його погля-дам належить провідне місце в історії євро-пейської та світової Е.н. між класичною по-літекономією XIX ст. загалом з її об'єктив-ною теорією вартості, наголошенням на еко-номічні закони. Розробками теорії ринку, кон'юнктурних циклів М.Туган-Баранов-ський здобув собі світове ім'я; він відомий також як провідний теоретик кооперації. У Західній Україні економічні дослідження проводилися в основному в установах кра-йового сейму і друкувалися в офіційних ви-даннях. На початку XX ст. ряд українських економістів вивчали стан господарської за-лежності від інших держав та визиску Укра-їни (М.Стасюк, М.Порш, Д.Сіромаха, П.Со-колов, А. Ільченко). Революція 1917 р. і створення своєї держа-ви - УНР - дали нові можливості для роз-витку української Е.н. Постала гостра пот-реба в економічній характеристиці України як самостійного господарського комплексу. Тоді з'явилися дослідження про господар-ство України (С.Рудницький, ВЛимошенко, І.Фещенко-Чопівський, В.Мазуренко та ін.). Науково-економічні дослідження зосе-реджено було в УАН. У відділі соціально-еко-номічних досліджень працювали такі ви-датні економісти, як МЛутан-Барановсь-кий, В.Косинський, Р.Оржецький, М.Птуха, К.Воблий, В.Левитський, О.Шліхтер. При УАН існувало Товариство економістів. Особ-ливим визнанням користувалися праці ака-деміків К.Воблого (голова Комісії для вив-чення народного господарства) і Л. Ясно-польського (голова Комісії для вивчення фі-нансових справ). Комісії видавали свої нау-кові праці в "Збірниках Соціально-економіч-ного відділу". Велика увага в дослідженнях надавалась вивченню економічних ресур-сів, шляхів розвитку народного господар-ства України. На основі цих досліджень ук-раїнські економісти порушили питання про економічні взаємини між Україною і Росією. Так, В.Доброгаєв доводив, що Україна віддає за свої межі по лінії державного бюджету більше набутків, ніж отримує на свої потре-би, а М.Волобуєв відверто висунув тезу про колоніальний стан України. Такі тенденції у розвитку української економічної думки було гостро засуджено партійно-урядовими колами як економічний націоналізм ("воло-буєвщина"), У 1930-х роках під ударом реп-ресивних акцій економічна наука в Україні зовсім занепала, а провідні економісти були піддані репресіям. Проте дещо активніше у той час розвива-лася Е.н. на західноукраїнських землях. У Львові українські економісти гуртувалися довкола Комісії з економіки, соціології і ста-тистики та при кооперативно-господар-ських установах. Певні економічні дослі-дження проводились на Буковині, у Закар-патті. Українське Економічне Бюро у Вар-шаві видало ряд праць зі статистики. Укра-їнська економічна наука розвивалася і у Чехо-Словаччині, де успішно діяла Україн-ська Господарська Академія. Тим часом в УРСР економічну науку було цілком підпорядковано поточним партій-ним потребам, найперше - для обґрунту-вання більшовицької політики щодо веден-ня народного господарства. Інститут економіки АН УРСР, заснований у 1936р., розроб-ляв проблеми галузеві та економічних райо-нів. Тут працювали знані економісти акаде-міки Л.Яснопольський, М.Птуха, П.Першин, А-Радченко, О.Нестеренко, Д. Вірник, І.Ро-маненко, І.Гуржій та ін. У 1954р. було засновано Українську Акаде-мію с.-г. наук, яка стала одночасно дослід-ницьким і навчальним закладом. Після Другої світової війни в еміграції на різних ділянках науки працюють українські економісти. Зокрема, в інституті з вивчення СРСР у Мюнхені на той час працювали Є. Гло-вінський, П.Кованьковський, Ф.Гаєнко, А.ПОПЛЮЙКО, В.Марченко, а також молодше покоління економістів - Л.Добрянський, М.Дудра, С.Процюк, В.Голубничий та ін. Їхні праці друкувалися у періодичних виданнях західних країн та окремими книжками. Помітний внесок у розвиток економічної науки зробили вчені Інституту економіки АН УРСР та Ради з вивчення і розміщення про-дуктивних сил України А.Радченко, О. Ко-черга, М.Паламарчук, П.Першин, І.Лукінов таін. ЕКОНОМІЧНА ОПЕРАЦІЯ [ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ОПЕРАЦИЯ] - операція між організаці-ями, суб'єктами економічної діяльності, за якої передає
ться право власності на матері-альні чи фінансові активи або надаються відповідні послуги. ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА [ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕ] - підготовка фахівців для економічних служб підприємств і спеці-алізованих економічних організацій (фінан-сових, банківських, статистичних, аудитор-ських, маркетингових та ін.), а також фор-мування необхідного мінімуму професійних економічних знань у спеціалістів різних га-лузей економіки і широкого кола працівни-ків підприємницьких структур. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА [ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ПОЛИТИКА] - основний напрям дій держави, уряду як усередині країни, так і на міжнародній арені в галузі управління економікою, надання певної спрямованості економічним процесам залежно від постав-лених цілей, завдань, інтересів країни. Е.п. включає структурну, інвестиційну, фінансо-во-кредитну, соціальну, зовнішньоекономіч-ну, науково-технічну, податкову, бюджетну політику. ЕКОНОМІЧНА РЕНТА [ЭКОНОМИЧЕСКАЯ РЕНТА] - дохід від будь-якого фактора ви-робництва понад його альтернативну вар-тість. Через те що інвестуюча фірма не може контролювати свої нематеріальні активи безмежно (поки їм не протиставлять чогось конкуренти), цей дохід точніше визначаєть-ся як квазірента (або надприбуток), яка че-рез певний час може зникнути. ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА [ЭКОНОМИЧЕСКОЕ РАВНОВЕСИЕ] -Див. Рівновага економічна. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ [ЭКОНОМИЧЕСКАЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОСТЬ] -не-залежна поведінка на ринку, можливість са-мостійного визначення складу та обсягу ви-робництва продукції і послуг, розпоряджен-ня майном і отриманими у процесі вироб-ництва результатами; можливості і права прийняття відповідних рішень у сфері фі-нансово-господарської діяльності.
|