Главная История Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

б) Міста та міщани

Вище вже була мова про те, що міста України не відіграли ролі у визвольній війні. Місто було ізольоване від українського життя Магдебурзьким правом, але не мало тих вигід, які воно давало в інших країнах. По містах діяли дві влади: по-зацького сотника та міщанська. Козацька влада взагалі виявляла мало уваги містам, і тому вони охоче приймали московську опіку. За Брюховецького навіть сам гетьман пропонував московському урядові прийняти міста в своє управління «зо всіма доходами».

За Самойловича і особливо за Мазепи міста почали втягуватися в загальне життя: Мазепа запрошував міські делегації на засідання старшинських з'їздів.

Устрій міст залишався той, що був раніше: міста, які мали Магдебурзьке право, мали магістрати з війтами та лавниками, бурмістрами та «райцями». Менші міста мали не магістрати, а ратуші, виборний персонал яких залежав від городового отамана.

В ХVІІ-ХVШ ст. Магдебурзьке право було в таких містах: Київ Ніжен, Чернігів, Переяслав, Стародуб, Новгород-Сіверський, Погар, Почеп, Глухів, Мена, Короп, Кролевець, Остер, Козелець, Березне, Полтава, Гадяче і пізніше — Батурин. Як бачимо, більша частина міст з «маґдебурґіею» були в північних полках.

Міста, що мали Магдебурзьке право, відрізнялися числом урядовців: у більших містах, з розвиненішою торгівлею, їх було більше, в менших — менше. Взагалі в містах не дотримувалися порядків Магдебурзького права щодо розподілу функцій між війтами і лав-никами, бурмістрами і «райцями». В менших містах управління значною мірою підпадало під вплив центральної й полкової адміністрації. В них часто обирали на війтів представників знатного військового товариства. В деяких містах зобов'язували місцеві статути — «Вільчур» — уложені за єдиним зразком, які показували, як далеко відійшли українські міста від магдебурзьких зразкових статутів.