Главная История Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

Церква на Буковині та Закарпатті

Православна Церква довгий час зберігалася на Буковині. Митрополити сучавські переїхали до Яс, і на Буковині фактично залишилася одна єпархія в Радівцях, якій підлягала більша частина краю. В 1770-их роках на Буковині було до 30 манастирів, заснованих молдавськими воєводами. Найбільшим серед них був Сучавський манастир.

Церква Закарпатської України довгий час залишалася православною, не зважаючи на спроби приєднати її до унії. Загальне становище Церкви на Закарпатті було відмінним від того, яке було в Польщі, де в боротьбі з Католицького Церквою об'єднувалися православні з протестантами. На Закарпатті — навпаки — православні опинилися між двох вогнів: протестанти самі претендували захопити владу, і кальвінські магнати Угорщини змушували українців переходити на протестантизм. Сваволя протестантів штовхала духовенство назустріч унії, бо католики запевняли, що вона звільнить церкви від податків, забезпечить опіку католицької ієрархії та магнатів.

Духовенство, знаючи вороже ставлення народу до унії, вело унійну акцію потайки. Року 1648 в Ужгороді з'їхалося 63 священики, які в присутності єпископа Ягерського-Янушича заявили про свою згоду прийняти унію на таких умовах: 1) в Церкві залишається східньослов'янський обряд Богослужень; 2) єпископів обирають священики; 3) Українська Церква, що приєднається до унії, дістане права рівні з тими, якими користається Католицька Церква.

На цьому Соборі брано єпископа-василіянина Петра Парфенія (1648-1670), який поїхав на висвяту до православних єпископів у Се-мигороді, щоб приховати свій перехід до унії. 1659 року Парфеній дістав підтвердження на єпископат від папи та цісаря.

Друга половина XVII ст. пройшла в Східній Угорщині у боротьбі з повстаннями, в яких значне місце належало релігійним питанням. Партія, противна католицькій Австрії, перешкоджала проведенню унії. Семигородський князь, Юрій II Ракочі, по згоді з Богданом Хмельницьким, висунув на Закарпатті православного єпископа Йоанікі» Зейкана, якого висвячено в Молдавії. Він став єпископам Мукачівським. З того часу було завжди два єпископи: уніятський та православний.

З 80-их років XVII ст., після того, як Австрія закріпилася в західній частині Закарпаття, унія там стала ширитися. Багато праці для ширення унії приклав єпископ-грек І. де-Камеліс. Твердинею православ'я залишалася до кінця XVIII ст. Мармарощина. Останнім православним єпископом був там Досифей, після смерти якого унію поширено по всьому Закарпатті. Остання спроба повернутися до Православної Церкви була в 1766 році. На Мармарощині почали ширити між православними листи про те, що можна вільно повертатися до православ'я. При тому в листах натикалось на опіку «східніх володарів» обіцялось, що тих, хто повернеться до православ'я, звільнять від панщини. Почався масовий рух повернення до православ'я. Стали виряджати кандидатів на священиків до православних владик.