Главная История Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2

г) Наукові товариства

Брак високих шкіл певною мірою компенсували численні наукові товариств, які ставили своєю метою досліджувати минуле України — її археологію, історію, мистецтво.

Року 1835 в Києві засновано Тимчасовий Комітет для дослідження старовинностей, членами якого були професори університету. 1843 року, замість цього Комітету засновано «Тимчасову Комісію для розбору давніх актів», яка існувала до революції 1917 року. Ця комісія видрукувала величезну кількість історичних документів у фундаментальному віщанні — «Архив Юго-Западной России». Крім того Комісія видала низку літописів та збірників документів.

Найстаршим науковим історичним товариством Південної України було Одеське Товариство історії і старожитностей, засноване1839 року. Члени його досліджували пам'ятники грецької колонізації Чорномор'я, скитів, Запоріжжя. Року 1869 при Харківському університеті відкрито Товариство дослідників природи та інші. 1869 року в Києві засновано Товариство Природознавців. На початку 1870-их років там же засновано Південно-Західній Відділ Російського Географічного Товариства, члени якого вивчали етнографію, фолкльор України. Року 1867 при Київському університеті засновано Історичне Товариство Нестора Літописця, а при Харківському — Історично-Філологічне Товариство. Року 1889 при Новоросійському університеті, в Одесі, засновано Історично-Філологічне Товариство. Року 1894 в Ніжені, при Інституті ім. Безбородька, засновано Історико-Філологічне Товариство. Крім того були: Історичне Товариство при Київській Духовній Академії; в Житомирі — Товариство дослідників Волині, в Катеринодарі — Товариство дослідників Кубані. Наприкінці XIX ст. створено Губернські вчені архівні комісії для дослідження місцевої старовини: в Чернігові — в 1896 р., в Катеринославі, згодом — у Полтаві, Харкові, Кам'янці-Подільському і т. д.

Праці всіх цих Товариств, звичайно, друкувалося російською мовою. Наслідком їх діяльности залишилися сотні томів різних видань, в тому числі копії документів, оригінали яких загинули під час революції. Заслуги цих Товариств перед українською наукою колосальні. Багато зробило Москвоське Товариство історії та старовинностей, де секретарем був український патріот О. Бодянський. В органі Товариства «Чтения» надрукував він багато цінних пам'яток, зокрема «Историю Руссов».

У Львові року 1873 засновано Товариство імени Шевченка, яке спочатку мало характер літературний. В 1876 році, коли посилилася реакція в Росії й стали забороняти видання українською мовою, вирішено перетворити це Товариство на Наукове Товариство імени Шевченка (в скороченні — НТШ). Кошти на це Товариство почали давати наддніпрянці: В. Семиренко, Єлисавета Милорадович-Скоропадська, П. Пелехин, петербурзький професор О. Кониський, Є. Чикаленко та інші. Року 1894 на катедру історії України Львівського університету запросили М. Грушевського, учня В. Антоновича. М. Грушевського обрано на голову Товариства імени Шевченка.

З кінця XIX ст. Львівське Наукове Товариство ім. Шевченка стало вже не місцевою, краєзнавчою організацією, а всеукраїнським науковим осередком, що охоплював усі галузі науки, і у виданнях Товариства друкували праці українців з цілої України. НТШ розгорнуло діяльність величезного діяпазону, мало кілька секцій і видало сотні томів «Записок», «Джерел», монографій. У 90-их роках XIX ст. та на початку XX ст. воно справді відіграло ролю Української Академії Наук.