Главная Финансовое право Книги Міжнародне економічне право - Дахно I. I.

Міжнародне економічне право - Дахно I. I.

13.2 Правове регулювання міжнародного співробітництва у промисловості

Питанням промислового співробітництва відведене чільне місце в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (укладено 1 серпня 1975 р.). У цьому акті зазначається, що промислове співробітництво, яке грунтується на економічних інтересах, може створити стабільні зв'язки і зміцнити довготривале економічне співробітництво в цілому; воно здатне також прискорити економічний розвиток усіх держав, які беруть у ньому участь.

Країни—учасниці зазначеної Наради зобов'язались сприяти поширенню нових форм промислового співробітництва, укладати двосторонні угоди з різних його аспектів.

Важливу роль у правовому регулюванні міжнародних економічних відносин у сфері промислового співробітництва відіграють міжнародні економічні органи та організації.

Передусім слід зазначити Організацію об'єднаних націй з промислового розвитку, Конференцію ООН з торгівлі та розвитку, Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН та її регіональні комісії. Інформація про діяльність цих органів і організацій є у відповідних довідках про них (див. тему 5). Ці органи та організації досліджують шляхи промислового піднесення країн, що розвиваються, проводять семінари і конференції з питань прискорення промислового розвитку країн, опрацьовують робочі програми індустріалізації та надають відповідні консультації заінтересованим країнам. У світі поки що відсутня багатостороння конвенція глобального масштабу, яка б регулювала комплекс питань промислового співробітництва на міжнародному рівні. Тому країни укладають двосторонні угоди стосовно промислового співробітництва.

13.3 Правове регулювання міжнародного співробітництва в сільському господарстві

З огляду на кліматичні та інші чинники сільське господарство є досить спеціалізованою галуззю економіки планети. Продукція сільського господарства часто стає предметом міждержавних економічних відносин. Обмін продукцією сільського господарства набрав глобальних масштабів. (Про це, зокрема, свідчить наявність величезної кількості бананів там, де вони не вирощуються.)

Сприяння міждержавному співробітництву в галузі сільського господарства та вдосконалення його міжнародно-правового регулювання належать до пріоритетних завдань міжнародних економічних організацій (див. тему 5, наприклад, довідки про Продовольчу і сільськогосподарську організацію і Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку).

Певну роль у міждержавному сільськогосподарському співробітництві відіграють Міжнародна асоціація з контролю якості насіння, Міжафриканське бюро з грунтів і економіки сільського господарства, Міжнародна комісія з переробки сільськогосподарських продуктів, Міжнародне бюро з виноградарства і виновиробництва, Міжнародний комітет з чаю, Союз із захисту прав на сорти рослин (УПОВ, англ. — УРОУ) та ін.

Практично всі регіональні економічні комісії Економічної і соціальної ради ООН вирішують питання міждержавного співробітництва в галузі сільського господарства. В Економічній комісії ООН для Європи ці функції виконує Комітет з питань сільського господарства.

Вищим органом ООН з проблем продовольства та суміжних з ними питань є Всесвітня продовольча рада (ВПР), яку було створено у грудні 1974 р. відповідно до рішень Всесвітньої продовольчої конференції, що відбулась у Римі того ж року.

Всесвітня продовольча рада вивчає актуальні питання продовольчої ситуації у світі та опрацьовує відповідні рекомендації.

На сесіях ВПР, що відбулись у Китаї (1987 р.), Кіпрі (1988 р.) та Єгипті (1989 р.), було сформульовано пропозиції, які передбачали зупинення тенденції до загострення у світі голоду. Рада сприяла розробці концепції національних продовольчих стратегій та створенню механізму продовольчих кредитів у межах МВФ. Всесвітня продовольча рада зробила великий внесок у створення в 1980 р. Міжнародного надзвичайного продовольчого резерву.

Нині міжнародне співробітництво в галузі сільського господарства відбувається переважно на двосторонній основі. Угода про сільське господарство, яку було укладено в межах Уругвайського раунду ГДТТ, стосується не сільськогосподарського співробітництва, а лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією. Угода передбачає створення справедливої ринково орієнтованої системи торгівлі продукцією сільського господарства шляхом модифікації заходів, пов'язаних із допуском на кордоні імпортованої продукції, зміни політики субсидування сільськогосподарського виробництва та торгівлі продукцією.