special

Інвестиційне кредитування - Пересада А.А.

9.2. Оцінка проектів за методами аналізу ризику інвестицій

До методів аналізу ризиків належать загальновідомі методи: аналіз чутливості (розглянутий у 4-му розділі посібника); метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту.

Враховуючи ці методи, оцінка проекту повинна здійснюватися в такій послідовності:

  • готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність;
  • відбираються ключові змінні ризику;
  • визначаються обмеження значень можливих змінних;
  • імовірнісні частки розміщуються за граничним значенням;
  • встановлюються відношення кореляційних перемінних;
  • генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях;
  • проводиться статистичний аналіз результатів імітацій.

Загальним правилом у цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкраще відповідає ставленню інвестора до ризику.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни кількох змінних через імовірність кожного сценарію. Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з застосуванням спеціальних комп’ютерних програм, які дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.

У першому випадку формуються 3—5 сценаріїв розвитку проекту. Кожному сценарію повинні відповідати:

  • набір значень початкових змінних;
  • розраховані значення результатних показників;
  • певна ймовірність настання даного сценарію, яка визначається експертним шляхом.

У результаті розрахунку визначаються середні (з урахуванням імовірності настання кожного сценарію) значення результатних показників.

У випадку невеликої кількості змінних та можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна використовувати метод дерева рішень.

Перевага даного методу — у його наочності. Послідовність збору даних для побудови дерева рішень для аналізу ризику включає такі етапи:

  • визначення складу та тривалості фаз життєвого циклу проекту;
  • визначення ключових подій, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту;
  • визначення часу настання ключових подій;
  • формулювання всіх можливих рішень, які можуть бути прийняті в результаті настання кожної окремої ключової події;
  • визначення ймовірності прийняття кожного рішення;
  • визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями).

На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли являють собою ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, — виконувані роботи з реалізації проекту. Крім того, на дереві рішень наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та ймовірності прийняття того чи іншого рішення.

У результаті побудови дерева рішень визначається ймовірність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність кожного проекту, а також інтегральна ефективність проекту. Додатна величина ефективності проекту (наприклад, чистого дисконтованого доходу) вказує на прийнятний ступінь ризику, що пов’язаний зі здійсненням проекту.

При формуванні сценаріїв із використанням методів імітаційного моделювання застосовується така послідовність дій:

  • визначаються інтервали можливої зміни початкових змінних, у межах яких ці змінні є випадковими величинами;
  • визначаються види розподілу ймовірностей у межах заданих інтервалів;
  • встановлюються коефіцієнти кореляції між залежними змінними;
  • багаторазово (не менш 200 разів) розраховуються результатні показники;
  • отримані результатні показники розглядаються як випадкові величини, яким відповідають такі величини: математичне очікування, дисперсія, функція розподілу та щільність ймовірностей);
  • визначається ймовірність попадання результатних показників у той чи інший інтервал, ймовірність перевищення мінімально припустимого значення та ін.

Аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни за різних умов реалізації проекту. Ймовірнісні характеристики використовують для:

  • прийняття інвестиційних рішень;
  • ранжування проектів;
  • обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.


 

Created/Updated: 25.05.2018