special

Економіка аграрних підприємств - Андрійчук В.Г.

16.5. Аналіз беззбитковості виробництва і прибутковості галузі за допомогою показника норми беззбитковості

Для зручності такого аналізу формулу норми беззбитковості зобразимо у вигляді:

показника норми беззбитковості

де q — обсяг реалізації, ц.

У нашому прикладі норма беззбитковості становить [900 :: (16 – 6) • 300] • 100 = 30 %. Одержаний результат означає, що беззбитковість досягається за урожайності 90 ц/га цукрових буряків [(300 • 30) : 100]. Отже, вона збігається з критичною точкою урожайності, визначеною графічним способом.

На норму беззбитковості й дохідність галузі в цілому впливають чотири фактори: сума постійних витрат, змінні витрати на центнер продукції, ціна реалізації й рівень урожайності. Ступінь впливу цих факторів доцільно визначати за їх зміни на однакову величину, скажімо, на 10 %.

При збільшенні постійних витрат на 10% норма беззбитковості становитиме [(900 • 1,1) : (16 – 6) • 300] • 100 = 33 %, а критична точка врожайності — 300 • 0,33= 99 ц. Як бачимо, за такої умови, щоб досягти беззбитковості виробництва, потрібно додатково виростити і реалізувати 9 ц цукрових буряків (99 – 90).

При збільшенні змінних витрат на 10 % норма беззбитковості дорівнюватиме 31,9 % [900 : (16 – 6 • 1,1) • 300] • 100, тобто беззбитковість досягається за реалізації 95,7 ц/га (300 • 0,319), що вимагає додаткового продажу 5,7 ц.

За умови підвищення ціни на 10 % норма беззбитковості знижується до 25,9 %, а критична точка врожайності досягається за 77,6 ц/га, тобто підприємству, щоб досягти беззбитковості, необхідно виростити і продати на 12,4 ц цукрових буряків менше порівняно з базовим обсягом.

Як видно, однакове збільшення на 10 % розглянутих економічних факторів справило далеко не рівнозначний вплив на критичний обсяг виробництва і продажу. Ця обставина є дуже важливою для прийняття управлінським персоналом обґрунтованих рішень при визначенні тактики і стратегії розвитку галузі. Водночас важливою є інформація про зміну норми беззбитковості при зростанні врожайності й стабільному значенні інших факторів, що можливе в сприятливих кліматичних умовах. У нашому прикладі при підвищенні врожайності на 10 % норма беззбитковості становить 27,3 %, а критична врожайність —81,9 ц.

Важливо зазначити, що підприємство лише тоді починає одержувати прибуток, коли збільшує обсяг продажу понад його критичний рівень. Цей прибуток формується вже з першої одиниці приросту продукції в розмірі різниці між ціною і змінними витратами. Тому, очевидно, що підприємство одержуватиме тим більший прибуток, чим більше продукції буде реалізовано понад критичний обсяг продажу, і навпаки.

Якщо підприємство ставить собі за мету досягти певного приросту прибутку від реалізації продукції відповідної галузі, закономірно виникає питання: скільки необхідно додатково продати цієї продукції, щоб досягти необхідної суми прибутку? Щоб відповісти на це запитання, складемо рівність:

П = q (Ц – 3вц) – ПВ,

де 3вц — змінні витрати на 1 ц продукції.

Приріст прибутку П визначається як різниця між прибутком при збільшеному обсязі продажу П1 і прибутком при досягнутому (базовому) обсязі продажу П0, тобто П = П1 – П0.

У розгорнутому вигляді цю формулу можна записати так:

приріст продажу продукції

Звідси приріст продажу продукції приріст продажу продукції , за якого досягається необхідний підприємству приріст прибутку, визначається за формулою:

приріст продажу продукції

У нашому прикладі за урожайності 300 ц цукрових буряків підприємство може одержати 3000 грн прибутку [(300 • 16) –– (300 • 6) – 900], тобто По = 3000.

Якщо, скажімо, підприємство поставило за мету збільшити прибуток з 1 га посіву цукрових буряків на 10 %, тобто на 300 грн, йому додатково потрібно продати q = приріст продажу продукції

Щоб переконатися у правильності одержаного результату, здійснимо такий розрахунок. В абсолютному виразі бажаний приріст прибутку становить 300 грн (3000 • 10) : 100, виручка від реалізації додаткової продукції — 480 грн (30 • 16). Змінні витрати на вказаний обсяг продукції дорівнюватимуть 180 грн (30 • 6). Звідси приріст прибутку — 480 – 180 = 300 грн.

Слід мати на увазі, що підприємством нерідко виробляються такі види продукції, за якими формуються спільні постійні витрати та індивідуально — змінні. Це стосується, насамперед, окремих видів зернових колосових культур — пшениці, ячменю, вівса, жита. Механізм визначення критичного обсягу виробництва в таких умовах модифікується, особливо коли через певні причини фінансовий результат за цими видами виробництва негативний — підприємство зазнає збитків. Тоді виникає питання: якого обсягу виробництва (продажу) цих видів продукції потрібно досягти, щоб забезпечити його беззбитковість?

За таких обставин критичний обсяг виробництва (продажу) досягається, коли:

приріст продажу продукції (1)

де обсяг виробництва — обсяг виробництва (продажу) і-го виду продукції; ціна реалізації — ціна реалізації 1 ц і-го виду продукції; Зві– змінні витрати на 1 ц і-го виду продукції; спільні постійні витрати — спільні постійні витрати для і-х видів продукції.

Допускаємо, що в підприємстві вирощують озиму пшеницю, ячмінь і овес. У табл. 16.1. наведені вихідні дані, необхідні для визначення беззбитковості виробництва.

Таблиця 16.1

ПАРАМЕТРИ РОЗВИТКУ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА І ЙОГО ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Показники

Види продукції

Разом

озима пшениця

ячмінь

овес

Обсяг виробництва (продажу), ц

10000

4000

2000

16000

Ціна за 1 ц, грн

65

61

58

х

Грошова виручка від реалізації, тис. грн

650

244

116

1010

Структура грошової виручки, %

64,3

24,2

11,5

100

Змінні витрати на 1 ц продукції, грн

46,4

44,4

41,0

х

Змінні витрати на загальний обсяг продажу, тис. грн

464

177,6

82,0

723,6

Постійні витрати, тис. грн

Х

Х

Х

356,57

Фінансовий результат: прибуток (+), збиток (–), тис. грн

х

х

х

–70,17

Завдання полягає в тому, щоб визначити нові обсяги виробництва (продажу) цих видів продукції за яких досягається без-збитковість виробництва. Оскільки йдеться про три види продукції, в наведеному рівнянні (1) є три невідомих. Щоб розв’язати його, необхідно обсяг реалізації одного з видів продукції прийняти за базовий і через нього виразити обсяги виробництва (реалізації) двох інших видів продукції. Якщо рівняння (1) зобразити в розгорнутому для нашого прикладу вигляді з одночасним виразом перших двох видів продукції — озимої пшениці і ячменю через третій вид продукції — овес, одержимо:

 рівняння (2)

де необхідний обсяг виробництва — необхідний обсяг виробництва (продажу) окремих видів продукції. Якщо q3 винести за дужки, а ПВ перенести в праву частину рівняння, матимемо вираз:

рівняння(3)

Звідси:

рівняння(4)

Необхідний обсяг виробництва (продажу) окремих видів продукції, за якого досягається беззбитковість, визначається за формулою:

вид продукції (5)

де вид продукції — вид продукції, що прийнято за базовий.

Якщо у формулу (5) підставити фактичні дані з табл. 16.1, одержимо 1/q3 = 1,245. Це означає, що обсяг виробництва (продажу) озимої пшениці потрібно довести до 12450 ц (10000 • 1,245), ячменю — до 4980 ц (4000 • 1,245) і вівса — до 2490 ц (2000 • 1,245). Змінні витрати при цьому становитимуть 900 882 грн, а грошова виручка — 1 257 450 грн. Неважко пересвідчитись, що за таких умов досягається беззбитковість виробництва (1 257 450 – 900 882 – – 356 568). Очевидно, що беззбитковість у даному випадку є результатом зниження частки постійних витрат на одиницю названих видів продукції за рахунок зростання їх обсягів виробництва до визначених за формулою (5) рівнів.

Зазначимо також, що визначений критичний обсяг виробництва (продажу) є таким для тієї структури зернових культур, що склалася на підприємстві. При її зміні беззбитковість може бути досягнута за іншого критичного обсягу, можливо меншого, ніж розраховано у нашому прикладі. Встановити нову структуру можна, застосовуючи механізм, викладений у підрозділі 21. 5.



 

Created/Updated: 25.05.2018