Главная Бухгалтерский учет, аудит Книги Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.4.2.3.6. Методика визначення собівартості проданих товарів

Як було визначено у розділі Б.3.6, облік товарних запасів ведуть за двома показниками:

Перший — кількісно-вартісний облік наявності та руху товарів за купівельними цінами за кожною назвою, видом, типом, гатунком.

Другий — загальні транспортно-заготівельні затрати, які облікуються на всю масу товарних запасів (або за окремими групами).

Періодично, раз на рік (або квартал, чи місяць) проводиться визначення вартості проданих товарів за цінами придбання. Методика визначення вартості проданих товарів обирається підприємством у залежності від умов. Такими методами може бути: метод середньозваженої вартості, метод ФІФО, або метод ЛІФО тощо. Методику визначення вартості товарів за названими методами було розглянуто у розділі Б.3.6, тому тут не наводиться.

Але для визначення фактичної вартості проданих товарів до суми їх вартості за цінами купівлі потрібно додати ще частину загальних транспортно-заготівельних затрат, які належать до вартості проданих товарів. Для цього потрібно скласти спеціальний розрахунок.

Розглянемо методику такого розрахунку.

Методика визначення суми по придбанню товарів, які потрібно списати на результати діяльності.

Затрати, обліковані на дебеті рахунка «Загальні транспортно-заготівельні затрати по придбанню товарів» періодично (раз у рік, квартал, щомісяця) списуються на результати діяльності торговельних підприємств. При цьому наприкінці кожного звітного мі- сяця із загальної суми затрат виокремлюють ту їх частину, яка відноситься до залишку нереалізованих товарів і до товарів реалізованих. Необхідність такого розмежування зумовлена двома причинами:

залишки товарів у балансі мають бути показані за фактичною собівартістю придбання (яка складається із купівельної ціни та витрат з їх доставляння);

має бути визначений фінансовий результат від реалізації товарів, який виявляють, порівнюючи реалізовані торговельні знижки та націнки за вже продані товари (за відкидання ПДВ) з тією частиною затрат, яка пов`язана з їх реалізацією, продажем.

Виявлена в результаті розмежування сума затрат, яка відноситься до реалізованих у звітному місяці товарів, списується записом:

Дебет рахунка «Собівартість реалізованих товарів»

Кредит рахунка «Загальні, транспортно-заготівельні затрати на придбання товарів».

Після цього дебетове сальдо рахунка по придбанню товарів показує суму затрат, які відносяться до залишку нереалізованих на кінець місяця товарів (включаючи відвантажені).

Для розмежування затрат між реалізованими товарами і товарними залишками здійснюється щомісячний розрахунок ЗТЗЗ на залишок товарів.

Загальні транспортно-заготівельні затрати на залишок товарів обчислюють за середнім процентом транспортних витрат із завезення товарів у звітному періоді. Для обчислення середнього процента затрат до витрачань із завезення товарів на початок місяця додають затрати за місяць; одержану суму помножують на 100 і ділять на вартість реалізованих товарів (за продажними цінами) і залишок нереалізованих на кінець місяця товарів (включаючи відвантажені, але ще не оплачені, якщо застосовують касовий метод).

Для обчислення суми затрат на залишок товарів вартість залишку товарів за продажними цінами помножують на середній процент витрат і ділять на 100. Шляхом віднімання із всієї суми витрат обігу за місяць сум витрат, які відносяться до залишку товарів, визначають суму витрат, яка відноситься до товарів реалізованих (табл. Б.4.1).

Таблиця Б.4.1

Розрахунок розподілу загальних заготівельних затрат між залишком нереалізованих товарів і товарами реалізованими, тис.грн.

Середній процент загальних транспортно-заготівельних затрат із завезення товарів становить:

.

Сума загальних транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься:

• до залишку нереалізованих на кінець місяця товарів

тис. грн.;

2) до товарів реалізованих (проданих)

6000 — 960 = 5040 тис. грн.

Сума заготівельних затрат, яка відноситься до залишку непроданих нереалізованих на кінець місяця товарів, залишається як дебетове сальдо рахунка «Загальні транспортно-заготівельні затрати», і при складанні балансу відображається за активом. Цим забезпечується можливість визначення фактичної собівартості придбання залишку товарів, яка складається із купівельної ціни та з затрат з їх доставляння (придбання).

Сума витрат, яка відноситься до товарів реалізованих, як уже зазначалося, списується з кредиту рахунка ЗТЗЗ в дебет рахунка «Собівартість проданих товарів».

Аналогічно визначається сума витрат на придбання, яка відноситься до залишку товарів в оптовій торгівлі, з тією лише різницею, що при обліку реалізації товарів у міру їх сплати з метою правильного відображення в результатах їх господарської діяль-ності витрат, які відносяться до відвантажених, але не оплачених товарів, при складанні розрахунку витрат на залишок товарів беруть у розрахунок залишок відвантажених товарів.

Отже, при визначенні фактичної собівартості придбання залишки товарів виключають із їх вартості за продажними цінами, зменшену на суму торговельних знижок і націнок, і додають до здобутої суми витрати на залишок товарів.

Загальна схема побудови обліку комерційної діяльності наведена на рис. Б.4.27.

Рис. Б.4.27. Загальна побудова обліку затрат комерційної діяльності