- Цветы и растения
- Аквариум и рыбы
- Для работы
- Для сайта
- Для обучения
- Почтовые индексы Украины
- Всяко-разно
- Электронные библиотеки
- Реестры Украины
- Старинные книги о пивоварении
- Словарь старославянских слов
- Все романы Пелевина
- 50 книг для детей
- Стругацкие, сочинения в 33 томах
- Записи Леонардо да Винчи
- Биология поведения человека
Главная Маркетинг Інформаційний маркетинг - Єжова Л.Ф. |
Інформаційний маркетинг - Єжова Л.Ф.
Офшорний бізнес у програмуванні
Поняття офшорного програмування має декілька тлумачень: «розподілена розробка», аутсорсинг, об’єднання трьох видів офшорної діяльності (субпідряд, власні підрозділи, робота за кордоном з робочою візою). Це стосується не тільки програмістів, але й інших ІТ-спеціалістів. Наприклад, спеціалісти з менфреймів з білоруської компанії ІВА виїжджають на Захід для сервісного обслуговування менфреймів ІВМ. Обчислити достовірні обсяги ринку офшорного програмування неможливо. Головна причина криється у тому, що велика кількість колективів, які займаються офшорним програмуванням, не зацікавлені у розповсюдженні інформації про їх діяльність, оскільки не хочуть привертати увагу податкових органів або навести потенційних конкурентів на власних замовників.
Офшорне програмування розвивалося приблизно так. У середині 90-х років уперше в американській пресі з’явилися відомості про виконання робіт з програмування російськими спеціалістами (за місцем свого проживання) на замовлення американських компаній. Те саме відбувалося і в Україні, і не тільки для американських компаній. Це було взаємовигідно: у професійному рівні програмісти не поступалися західним, виконували роботу за меншу плату, не треба було витрачати гроші на їх навчання, на забезпечення робочим місцем і засобами виробництва; з іншого боку, програмісти отримували роботу і заробітну плату, більшу ніж платять у вітчизняних компаніях, підвищували свій престиж, могли вже сподіватися на кращі пропозиції у себе в країні або в іноземних компаніях.
Зарубіжні інвестори все частіше намагаються розмістити в Україні аутсорсингові замовлення на виробництво програмного забезпечення українськими програмістами, тобто хочуть вкласти гроші в розвиток офшорного програмування. Однак під час побудови бізнес-моделей були виявлені зони ризику, які заважають розвитку такого бізнесу в Україні.
На світовому ринку нішу офшорного програмування зайнято лише частково. Більшість країн, що розвиваються, намагаються йти саме цим шляхом. Наприклад, оборот індійських компаній, які розробляють програмне забезпечення для іноземних замовників, у 2000 р. становив 4 млрд дол., а оборот 550 таких ірландських компаній становив 6 млрд дол. Загальний обсяг російського ринку ПЗ, розробленого на замовлення, становить 128 млн дол.
Україна може робити те саме. Існують як позитивні, так і негативні фактори, що впливають на розвиток офшорного програмування в Україні (табл. 16.1).
Таблиця 16.1
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОФШОРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ
Позитиві фактори | Негативні фактори |
Низький рівень оплати праці | Нерозвинутий менеджмент |
Надлишок спеціалістів, безробіття | Мовний бар’єр |
Високий прикладний рівень (зокрема математичний) | Відсутність досвіду роботи із замовником за західними стандартами |
Низька міграція спеціалістів усередині країни | Низький рівень захисту інтелектуальної власності |
Потенціал ринку офшорного програмування постійно зростає. На думку американських аналітиків, виведення виробництва програмних продуктів за межі США, Німеччини та інших країн—лідерів у виробництві програмного забезпечення — процес неминучий, бо не вистачає кваліфікованих спеціалістів. Якщо не залучити програмістів з інших країн, то єдиний спосіб вирішити кадрову проблему в індустрії програмування — це виконувати проекти на ринку офшорного програмування. Прихильники офшорного програмування стверджують, що воно призупиняє відплив інтелекту, хоча при цьому й відбувається відплив інтелектуальної власності, отже власності взагалі. Тому офшорне програмування — це перший крок до еміграції і від відпливу інтелекту не рятує. Але зупинити цей процес глобалізації неможливо. Тож, країна повинна зробити його для себе найменш болючим, а може, і знайти у цьому якусь користь. Наскільки гідне місце посяде Україна за такого міжнародного розподілу праці, залежить від представників українського бізнесу та уваги держави до цієї проблеми.
Created/Updated: 25.05.2018