Главная Финансы Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.

Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.

ТЕМА 9. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС

• Міжнародні розрахунки та їхні форми

Міжнародні розрахунки — це грошові розрахунки між суб’єктами міжнародної діяльності, що пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей і послуг у міжнародному обігу. Форма міжнародних розрахунків — це спосіб оформлення, передавання та оплати товаророзпорядчих і платіжних документів, що використовуються в міжнародній практиці. Розрізняють низку форм міжнародних розрахунків, а саме такі: акредитиви, інкасо, авансові платежі, платіж на відкритий рахунок, банківський переказ, вексель, чек, пластикові картки. Міжнародні розрахунки регулюються національними нормативними та законодавчими актами, міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями. Особливості міжнародних розрахунків такі: вони є об’єктом уніфікації, здійснюються в різних валютах, зазнають впливу валютних обмежень.

Інкасо — це банківська розрахункова операція, згідно якої банк за дорученням свого клієнта отримує на базі розрахункових документів суми, сплачені покупцем за відвантажені товари чи послуги, та зараховує ці кошти на рахунок клієнта в банку. Розрізняють документарне інкасо (інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами) та чисте (інкасо тільки фінансових документів).

Аванс — грошова сума або майнова цінність, що передається продавцеві покупцем до відвантаження товару чи навіть його виробництва в рахунок виконання зобов’язань за контрактом.

Платіж на відкритий рахунок — періодичні платежі покупця продавцю у встановлені строки. Контрагенти операції вводять відкриті рахунки, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Порядок розрахунків визначається угодою контрагентів операції, контроль за своєчасністю платежів здійснюють самі учасники угоди.

Банківський переказ — просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму на прохання та за рахунок клієнта іноземному партнеру з зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми. У формі банківського переказу здійснюються оплата інкасо, авансові платежі, перерахунки тощо.

Векселі, чеки, пластикові картки використовують як самостійні засоби платежу в комбінації з різними формами міжнародних розрахунків.

Чеки можуть виписуватися самостійно клієнтом і банком від імені клієнта. Вони переважно використовуються в разі виникнення перерахунків між контрагентами операції, за рекламації та штрафних санкцій, за погашення боргу, за остаточного розрахунку, для видачі готівки. Чек — це письмова безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної суми власнику чека готівкою або в безготівковій формі. Для проведення міжнародних платежів неторгового характеру використовують дорожні чеки, єврочеки. Дорожній чек — платіжний документ (наказ) сплатити зазначену на ньому суму його власнику. Єврочек — чек у євровалюті, що виписується банком та сплачується в будь-якій країні-учасниці угоди «Єврочек».

Пластикова картка — це персоніфікований платіжний документ, що надає власнику можливість безготівкової оплати товарів і послуг, отримання готівки в банках і банкоматах.

У міжнародних розрахунках використовують прості та переказні векселі. Простий вексель — зобов’язання векселедавця сплатити кредитору певну суму у визначеному місці в зазначений термін. Переказний вексель (тратта) — це письмовий документ законодавчо встановленої форми, безумовний наказ кредитора позичальнику про сплату у вказаний строк визначеної суми названій у векселі третій особі чи пред’явнику.

• Акредитив у міжнародних розрахунках

Акредитив (відповідно UCP, Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів. Міжнародна торговельна палата. Редакція 1993 р., публікація МТП № 500) означає будь-яку угоду, як би її не було названо чи визначено, на підставі якої банк (банк-емітент), діючи на прохання та керуючись інструкціями клієнта (заявника акредитиву), має здійснити платіж третій особі (бенефіціару) або, за наказом клієнта, оплатити чи акцептувати переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або надати повноваження іншому банку зробити такий платіж чи оплатити, акцептувати переказні векселі (тратти) проти передбачених документів, якщо дотримано всіх умов акредитиву.

Акредитив (згідно інструкції НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою НБУ від 2 серпня 1996 р. № 204) — це форма розрахунків, за якої банк-емітент, за дорученням свого клієнта (заявника акредитиву), зобов’язаний здійснити платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; надати повноваження іншому банку (банку-виконавцю) здійснити платіж.

Загальним для всіх видів акредитивів є таке: а) за угодою між продавцем і покупцем, що зафіксована в договорі купівлі-продажу, перший сплачує купівельну ціну через банк (звичайно за місцеперебуванням продавця) проти наданих документів — як правило, і транспортних; б) виконуються інші передбачені в акредитиві умови, які банк довів до відома продавця. За надання документів банк сплачує купівельну ціну і, залежно від умов акредитиву, платить проти документів або з розстрочкою, або шляхом акцепту (негоціації) переказного векселя, виставленого продавцем.

Сутність акредитивної угоди полягає в її документарному характері, тобто в тому, що товар представлений коносаментом, і він використовується як засіб фінансування угоди.

На рис. 23 зображено, як виконується розрахунок у формі документарного акредитиву.

Рис. 23. Рух грошей та документів за акредитивної операції

• Форми, види та конструкції акредитивів
• За критерієм забезпечення:

Відкличний акредитив (Revocable L.C.) у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом навіть без попереднього повідомлення бенефіціара.

Безвідкличний акредитив дає бенефіціару значну впевненість, що його поставки або послуги буде оплачено, як тільки він виконає умови акредитиву. Безвідкличний акредитив, у разі, коли дотримано всіх його умов і пред’явлено всі документи, становить тверде зобов’язання платежу банку-емітента (UCP, ст. 9).

З погляду додаткових зобов’язань, безвідкличні акредитиви поділяються на: безвідкличний непідтверджений акредитив (банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитиву й не бере ніякого зобов’язання платежу), безвідкличний підтверджений акредитив (банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив і в такий спосіб зобов’язується здійснити платіж за документами, що відповідають акредитиву, які подано вчасно.

З погляду валютного покриття акредитиви бувають покриті та непокриті.

Покритими називаються акредитиви, за відкриття яких банк-емітент заздалегідь надає в розпорядження банку-виконавця валютні кошти (покриття) у сумі акредитиву на строк дії зобов’язань банка-емітенту з можливістю їхнього використання для виплат за акредитивом. Покриття може надаватися кількома відомими способами: кредитування сумою акредитиву кореспондентського рахунку банку-виконавця в банку-емітенті або іншому банку; надання банку-виконавцеві права списати всю суму акредитиву з рахунку банку-емітента під час отримання акредитиву на виконання; відкриття банком-емітентом страхових депозитів або депозитів у банку-виконавцю.

• За способом виконання:

1. Акредитив з платежем після пред’явлення документів (Credit Available by Payments at Sight).

2. Акредитив з акцептом тратт (Credit Available by Acceptance of Draft).

3. Акредитив з відстроченням платежу.

4. Акредитиви, що виконуються негоціацією тратт (під негоціацією тратт розуміється купівля-продаж векселів або інших цінних паперів, що мають попит на ринку).

5. Акредитиви з остаточним розрахунком.

6. Акредитив з використанням рахунку-проформи.

7. Акредитив з червоним застереженням (акредитив з авансом — Red Clause).

8. Акредитиви із «зеленим застереженням». Додатково до авансу за попереднім відвантаженням такі акредитиви передбачають надання складських приміщень бенефіціару в порту відвантаження (експортний товар перед відвантаженням має бути розміщений на складі, і виплата авансу здійснюється на основі складського свідоцтва).

9. Пакувальний акредитив.

10. Револьверний акредитив. Якщо покупець віддає розпорядження поставити замовлений товар певними частинами через визначені проміжки часу (договір про поставку партіями), то здійснення платежів може виконуватися за допомогою револьверного акредитиву (Revolving L/C), який, відповідно, покриває вартість часткових поставок. Розрахунки з ви користанням револьверних акредитивів можуть здійснюватися на кумулятивній або некумулятивній основі. Кумулятивний варіант означає, що суми невикористаних або не повністю використаних часток можуть бути додані до тих часток, що залишилися. За некумулятивного варіанту, навпаки, строк використання своєчасно не запитаних часткових сум зникає.

11. Транзитний акредитив. Банк-емітент може вимагати від банку-посередника в одній країні підтвердити або авізувати акредитив на користь бенефіціара — резидента іншої країни.

12. Передавальний акредитив. Акредитиви, що призначені до розрахунку в зазначених банках, іноді спрямовуються банком-емітентом через третій банк з інструкцією авізувати бенефіціара напряму або через вказаний банк, і, якщо вони не виконуються вільною негоціацією та містять мандат та інструкції за рамбурсом тільки для зазначеного банку, третьому банку залишається тільки передати їх без зобов’язання, вказуючи в авізо, що цим обмежується його роль.

13. Акредитив «стенд-бай» (резервний акредитив) є інструментом, схожим на гарантії, які через документарний характер підлягають UCP № 500.

14. Переказний (трансферабельний) акредитив надає бенефіціару право давати вказівки банку, проводити оплату, акцепт або покупку тратт (документів), передавати акредитив повністю або частинами одній або кільком третім особам (іншим бенефіціарам).

15. Акредитив «бек-ту-бек» (компенсаційний) застосовується за реекспортних операцій і за компенсаційними угодами.

16. Акредитивний лист. Документарні акредитиви можуть оформлюватися у вигляді комерційних акредитивних листів (незалежно від найменування). Розрахунок у формі акредитивних комерційних листів мають погодити сторони в договорі купівлі-продажу.

• Валютні кліринги та їхні форми

Валютні кліринги — це взаємні угоди між урядами різних держав про обов’язковий взаємо залік міжнародних вимог та зобов’язань. Залежно від кількості країн-учасниць, розрізняють односторонній, двосторонній, багатосторонній і міжнародні кліринги; за об’ємом операцій — повний і частковий кліринги; за способом регулювання сальдо —з вільно конветованим сальдо, з умовною конверсією, з неконвертованим сальдо. Валюта клірингу може бути будь-якою. Іноді використовуються кілька валют або ж міжнародна рахункова валютна одиниця.

За клірингових розрахунків можливі заморожування валютної виручки (неконвертований кліринг) та втрати від зміни валютного курсу.

Прикладом багатостороннього валютного клірингу є Європейський платіжний союз (ЄПС — 1950—1958 рр.), Європейська валютна угода (1955—1972 рр.), валютна угода в межах ОЄСР (з 1973 р.), Азіатський кліринговий союз (з 1975 р.), Арабський платіжний союз (з 1968 р.), Угода про створення платіжного союзу СНГ (з 1994 р.) та ін.

• Валютно-фінансові та платіжні умовиміжнародних контрактів

Основним документом, що регулює міжнародну операцію, є міжнародний комерційний контракт. Він охоплює узгоджені в процесі переговорів контрагентів міжнародної операції валютно-фінансові та платіжні умови: валюту ціни та спосіб визначення ціни; валюту платежу та курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, якщо вони різняться; умови та форми розрахунків; банки, що будуть здійснювати ці розрахунки; строки платежу.

Валюта ціни — валюта, в якій визначається ціна міжнародного контракту. У міжнародній контрактній практиці існує кілька способів визначення цін на товари, а саме: тверда фіксація ціни в контракті, плаваюча фіксація ціни, встановлення принципу визначення ціни, змінна ціна, змішана форма ціни.

Валюта платежу — це валюта, в якій сплачуються зобов’язання покупця. Якщо валюта ціни та валюта платежу не збігаються, у контракті встановлюються умови перерахунку: курс відповідного платіжного засобу, час перерахунку, курс перерахунку.

Умови платежу визначають порядок та строки оплати вартості товару. Розрізняють готівкові платежі, розрахунки в кредит, авансовий платіж, кредит з опціоном, тобто правом вибору готівкового платежу.

• Поняття платіжного балансута взаємозв’язок рахунків

Платіжний баланс — це підсумковий документ, у якому відображаються всі операції резидентів країни з резидентами інших країн протягом визначеного часу, звичайно календарного року, у формі співвідношення надходжень та платежів.

За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату й за певний період. Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які кожен день постійно змінюються. Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії й дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

Якщо загальна сума платежів з міжнародних операцій країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат відповідно до бюджету, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.

Будь-яка операція, що призводить до платежу, проведеного громадянами даної країни (чи урядом), є витратною статтею балансу (–), а та, що веде до отримання громадянами країни (чи урядом) коштів, є прибутковою статтею балансу (+). Перелік витратних та прибуткових статей наведено в табл. 23.

Таблиця 23

Прибуткові (+) та витратні (–) статті балансу міжнародних рахунків*1

У платіжному балансі використовується принцип подвійного запису; кожна операція має дві сторони — дебет та кредит. Відповідно до цієї облікової системи загальна сума на дебеті завжди повинна дорівнювати загальній сумі на кредиті. Ця рівність дебету та кредиту не має спеціального значення, але ґрунтується на обліковій логіці, що дебетові суми (виплати) мають дорівнювати кредитним сумам (надходженням). Облікова системам платіжного балансу використовується економістами як механізм проведення оцінок та інструмент аналізу.

Способи використання інформації платіжного балансу:

• для проведення оцінок кредитоспроможності країни;
• для аналізу тенденцій економічного розвитку країни;
• для складання прогнозів впливу на валютні курси;
• для прогнозування подальшої політики уряду;
• для аналізу ризиків по країні;
• для оцінки стану економіки держави.
• Структура платіжного балансу

Структура платіжного балансу

• Торговельний баланс.
• Баланс послуг та некомерційних платежів.
• Поточний платіжний баланс.
• Баланс руху капіталів.
• Баланс офіційних розрахунків.

Торговельний баланс — співвідношення вартості експорту та імпорту за певний проміжок часу. Торговий баланс може мати активне та пасивне сальдо. Промислово розвинуті країни використовують активне сальдо для створення другої економіки за кордоном. Пасивний торговельний баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється для країни, що розвивається, як ознака слабкості її світових позицій але для промислово розвинутих країн цей показник може мати зовсім інше економічне значення.

Баланс послуг та некомерційних платежів охоплює платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо.

За прийнятими у світовій статистиці правилами сюди входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами (хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу).

За методикою МВФ показують односторонні перекази: державні операції — субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації; приватні перекази — перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину; «невидимі» операції — надходження від інвестицій та односторонні перекази.

Поточний платіжний баланс охоплює всі операції, які завершилися протягом даного періоду, а саме: експорт та імпорт товарів, послуг (куди входять туризм, перевезення та страхування), а також прибуток від іноземних інвестицій, односторонні трансферти на приватні й офіційні рахунки – грошові перекази, пенсії, дари та урядові субсидії.

Баланс руху капіталів охоплює операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни з інвестицій. У наступні періоди вони впливатимуть на платіжний баланс унаслідок надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених у попередні роки.

Вивезення капіталу охоплює прямі інвестиції за кордон, проведені національними фірмами; придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій; надання кредитів національними кредиторами позичальникам з інших країн; придбання національними резидентами банківських депозитів у зарубіжних банках.

Приплив капіталу охоплює прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами; придбаннязарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни;надання кредитів зарубіжними кредиторами позичальни-кам іншої країни; придбання нерезидентами депозитів банків країни.

Базисний баланс — сума рахунків поточного балансу та довгострокових рахунків балансу руху капіталів.

Баланс офіційних розрахунків — це чиста сума всіх урядових операцій, кінцеві розрахунки за цими операціями, для яких використовуються офіційні резерви. В офіційні розрахунки можуть входити резерви урядових витрат (у тому разі, коли міжнародні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду (у тому разі, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).

Помилки та пропуски — спеціальна стаття, до якої долучаються дані статистичних похибок і неврахованих операцій. Показники різко зростають у кризових ситуаціях.

Операції з ліквідними валютними активами — кінцева стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, у яких беруть участь державні валютні органи і внаслідок чого відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

• Сучасна класифікація статей платіжногобалансу за методикою МВФ

Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:

А. Поточні операції:

• товари;
• послуги;
• доходи від інвестицій;
• інші послуги та доходи;
• приватні односторонні перекази;
• офіційні односторонні перекази.

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал:

• прямі інвестиції;
• портфельні інвестиції;
• інший довгостроковий капітал;

Підсумок А + В відповідає концепції базисного балансу в США.

С. Короткостроковий капітал.

D. Помилки та пропуски.

Підсумок А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США.

Е. Компенсуючі статті:

• переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов’язання, що становлять валютні резерви іноземних офіційних органів.

Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків у США.

Н. Підсумкова зміна резервів:

СДР (СПЗ);

• резервна позиція в МВФ;
• інші вимоги;
• кредити МВФ.

Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами—членами Фонду як ос-нова національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, ураховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.

• Стан рівноваги платі жного балансу

Фактори, що впливають на платіжний баланс:

• Нерівномірність економічного й політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
• Циклічні коливання економіки.
• Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних з мілітаризацією економіки й військовими витратами.
• Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
• Зміни в міжнародній торгівлі.
• Вплив валютно-фінансових факторів.
• Негативний вплив інфляції.
• Торговельно-політична дискримінація певних країн.
• Надзвичайні обставини — неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

Загальні умови, що повинні виконуватись для досягнення рівноваги платіжного балансу:

• Нульове сальдо, тобто рівність дебету та кредиту в базисному балансі чи балансі офіційних розрахунків.
• Повна зайнятість по країні.
• Відсутність серйозних обмежень на міжнародні операції.
• Оцінка позицій платіжного балансу

Оцінка позицій платіжного балансу країни потребує обов’язкового вивчення структури, характеристик і економічних факторів, що впливають на міжнародні потоки операцій.

Таблиця 24

Аналіз характеристик і структуриплатіжного балансу [7, с. 65]

Платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу безперервної правки, необхідність якої пояснюється впливом різних економічних факторів на платіжний баланс.

Таблиця 25

Характеристика економічних факторів, що впливають на платіжний баланс держави

Література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 155—171.

2. Бункина М. К., Семенов А. М. Основы валютных отношений: Учеб. пособие. — М.: Юрайт, 1998. — С. 83—94.

3. Валютный рынок и валютное регулирование. Учеб. пособие / Под ред. И. Н. Платоновой. — М.: БЕК, 1996. — С. 285—297.

4. Доменик Сальваторе. Международная экономика: Пер. с англ. / Под ред. проф. Г. Н. Котова. — М., Ин-т внеш. экон. связей и управления, 1998. — С. 415—440.

5. Кругман П. Р., Обстфельд М. Международная экономика. Теория и политика: Учеб. для вузов: Пер. с англ. / Под ред. В. П. Колесова, М. В. Кулакова. — М.: МГУ: ЮНИТИ, 1997. — С. 301—334, 436—482.

6. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. — М.: Прогресс, 1992. — С. 309—324.

7. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 52—81.

8. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 122—180, 211—240.

9. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; за заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 392 с.

10. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с фр анц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — 496 с.

11. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 94—117.

12. Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підруч. для магістрантів з міжнар. економіки і держ. служби. — Т.: Екон. думка, 2001. — С. 294—361.

13. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київський нац. торгово-екон. ун-т, 2000. — С. 67—133, 157—180.

План семінарських занять

1. Міжнародні розрахунки та їхні форми.

2. Акредитив у міжнародних розрахунках.

3. Форми, види та конструкції акредитиву.

4. Валютні кліринги та їхні форми.

5. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародних контрактів.

6. Поняття платіжного балансу та взаємозв’язок рахунків.

7. Способи використання інформації платіжного балансу.

8. Структура платіжного балансу.

9. Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ.

10. Стан рівноваги платіжного балансу.

11. Платіжний баланс України.

12. Оцінка позицій платіжного балансу.

13. Порівняльний аналіз платіжних балансів держав.

Термінологічний словник

Аванс — грошова сума або майнова цінність, що передається продавцеві покупцем до відвантаження товару чи навіть його виробництва в рахунок виконання зобов’язань за контрактом.

Акредитив — це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитиву) зобов’язаний: виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; надати повноваження іншому банку (банку-виконавцю) здійснити платіж.

Активне сальдо платіжного балансу — перевищення кредитом дебету.

Банківський переказ — просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму на прохання та за рахунок клієнта іноземному партнеру з зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.

Валюта платежу — це валюта, яка сплачується за зобов’язання покупця.

Валюта ціни — валюта, у якій визначається ціна міжнародного контракту.

Валютні кліринги — це взаємні угоди між урядами різних держав про обов’язковий взаємозалік міжнародних вимог та зобов’язань.

Дефіцит платіжного балансу — перевищення дебетом кредиту.

Дорожній чек — платіжний документ (наказ) сплатити зазначену на ньому суму його власнику.

Єврочек — чек у євровалюті, що виписується банком та сплачується в будь-якій країні—учасниці угоди «Єврочек».

Інкасо — це банківська розрахункова операція, згідно з якою банк за дорученням свого клієнта отримує на основі розрахункових документів суми, сплачені покупцем за відвантажені товари чи послуги, та зараховує ці кошти на рахунок клієнта в банку.

Міжнародні розрахунки — це грошові розрахунки між суб’єктами міжнародної діяльності, що пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей і послуг у міжнародному обігу.

Переказний вексель (тратта) — це письмовий документ законодавчо встановленої форми, безумовний наказ кредитора позичальнику про сплату у вказаний строк визначеної суми названій у векселі третій особі чи пред’явнику.

Пластикова картка — це персоніфікований платіжний документ, що надає власнику можливість безготівкової оплати товарів і послуг, отримання готівки в банках і банкоматах.

Платіж на відкритий рахунок — періодичні платежі покупця продавцю у встановлені строки.

Платіжний баланс — це сукупна величина всіх міжнародних операцій резидентів країни з іншим світом за конкретний проміжок часу.

Подвійний рахунок — ведення рахунків, де кожна міжнародна операція враховується два рази – один раз в дебеті, а потім у кредеті.

Простий вексель — зобов’язання векселедавця сплатити кредитору певну суму в обумовленому місці в зазначений термін.

Чек — це письмова безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної суми власнику чека готівкою або в безготівковій формі.

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «міжнародні розрахунки» та назвіть їхні форми.

2. Що таке акредитив?

3. Які ви знаєте форми, види та конструкції акредитиву?

4. Визначте поняття «валютного кліринг», назвіть його форми.

5. Що таке валюта ціни та платежу?

6. Які ви знаєте умови платежу міжнародних контрактів ?

7. Що таке платіжний баланс? Який його економічний зміст та основні категорії?

8. Дайте характеристику основним способам використання інформації платіжного балансу.

9. Розкрийте поняття структури платіжного балансу.

10. Про що свідчить позитивне (негативне) сальдо торгового балансу?

11. Що розуміють під рівновагою платіжного балансу?

12. Дайте характеристику платіжного балансу України за минулий рік.

13. Розкрийте основні методи оцінки платіжного балансу.

Завдання для практичного заняття

На основі використання чотирьох фаз розвитку платіжного балансу порівняти платіжні баланси кількох держав (держави вибрати на свій розсуд).

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Монетарний підхід до платіжного балансу.

2. Визначення моменту настання кризи платіжного балансу.

3. Платіжний баланс України (динаміка) та оцінка його позицій.