Главная Прочие дисциплины Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

9.12. Транспортний комплекс

Танспортний комплекс — це територіальне поєднання взаємопов'язаних видів транспорту, які, взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби суспільного господарства і населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. До його складу входить також сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв'язку, різноманітне технічне обладнання, що забезпечує роботу всіх видів транспорту.

Ефективність функціонування транспортного комплексу визначають за рівнем економічної збалансованості всіх його складових, якої можна досягти лише при раціональному розподілі загального обсягу перевезень між окремими видами транспорту залежно від сфери найвигіднішого використання кожного з них. Просторова залежність різних транспортних мереж від територіальної організації продуктивних сил впливає на територіальну організацію транспорту в цілому і його окремих складових зокрема. Цей вплив виявляється в існуванні первинних форм просторового зосередження транспорту — транспортних вузлів та пунктів.

Транспортний вузол слід розглядати як комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які, взаємодіючи, виконують операції щодо обслуговування транзитних та місцевих перевезень вантажів і пасажирів. До складу транспортного вузла входять також споруди місцевого та промислового транспорту. Залежно від видів транспорту, що стикуються, вузли поділяють на залізнично-автодорожні (Львів, Харків), залізнично-водно-автодорожні (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон) і водно-автодорожні (Ялта, Алушта, Канів). До них може примикати повітряний та трубопровідний транспорт.

На території України сформувалося понад 300 транспортних вузлів, у тому числі близько 100 великих. За кількістю взаємодіючих видів транспорту в цих вузлах переважають залізнично-автомобільні. Виняток становлять такі великі міжрегіональні вузли, як Харківський, Львівський, Донецький, у складі яких поряд з численними підприємствами залізничного та автомобільного взаємодіють також підприємства авіаційного і трубопровідного транспорту. Згадані види транспорту взаємодіють також з річковим у таких транспортних вузлах, як Київ, Чернігів, та морським — в Одесі, Херсоні, Миколаєві, Ізмаїлі.

Транспортний пункт — один з важливих і найпоширеніших елементів територіальної структури різних видів транспорту (залізничні станції, морські та річкові порти, річкові пристані, аеропорти, автостанції )- Головні функції транспортних пунктів — економічні (обслуговування перевезень вантажів і пасажирів), технологічні (перевантаження вантажів з одного виду транспорту на інший), технічні (задоволення технічних потреб руху транспортними засобами), а також перерозподіл вантажопотоків за напрямами. За характером роботи транспортні пункти поділяють на вантажні, пасажирські та об'єднані.

Транспортні вузли, пункти розвиваються під впливом господарської діяльності у цілому та окремих галузей. Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, оскільки вона формує основні вантажопотоки. Транспортний чинник є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств.

Сільське господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Високий рівень агропромислової інтеграції знижує транспортні видатки.

Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через великі потоки вантажу, особливо при концентрації великого будівництва у визначеному регіоні. У цьому разі створюється транспортна система. При розосередженому будівництві будіндустрія користується послугами місцевого транспорту. При лінійному будівництві (дороги, трубопроводи) застосовують відповідний відомчий транспорт.

Безпосередньо з транспортом пов'язані зовнішня та внутрішня торгівля. Економічні відносини України з зарубіжними країнами значною мірою визначають обсяг вантажообороту з ними. Вантажооборот у внутрішній торгівлі залежить передусім від таких чинників, як територіальна організація торгівлі, особливості товарних ресурсів, розміри та склад товарообігу, концентрація населення як споживача роздрібного товару тощо.

Вигідне транспортно-географічне положення України на межі Центральної та Східної Європи сприяє розвитку транзитних транспортних коридорів на її території. Через територію України має бути прокладено ряд нових транспортних магістралей, які забезпечуватимуть ефективну реалізацію міжнародних транспортно-економічних зв'язків нашої країни і транзитних перевезень.

Транспортний комплекс України представлений всіма сучасними видами транспорту і характеризується значними регіональними особливостями галузевої та функціональної структури.

Протяжність магістральної транспортної мережі України становить 188,9 тис. км, у тому числі залізниць — майже 22,5 тис, автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям — 164 тис, внутрішніх судноплавних шляхів — 2,4 тис. км. Транспортне господарство включає тисячі залізничних станцій, вокзалів і вантажних дворів, значну кількість локомотивних і вагонних депо, десятки великих морських та річкових портів і аеропортів, тисячі автопідприємств, гаражів та інших об'єктів, необхідних для нормальної роботи різних видів транспорту.

У перевезеннях вантажів найбільша частка припадає на автомобільний транспорт (69 відсотків), на другому місці — залізничний (16 відсотків), на третьому — трубопровідний (14 відсотків). Частка річкового і морського транспорту незначна, авіаційного — зовсім мізерна (табл. 9.7) Отже, найважливішим видом транспорту за обсягом перевезення вантажів в Україні є автомобільний. Роль його у міру інтеграції України до європейських структур зростатиме.

Провідна роль у транспортно-економічних зв'язках належить залізничному транспорту. Проте частка його в загальному вантажообороті галузі значно знизилася.

Таблиця 9.7. Перевезення вантажів за видами транспорту

Вантажооборот усіх видів транспорту загального користування в Україні наведено в табл. 9.8

Таблиця 9.8. Вантажооборот за видами транспорту та його розподіл

Зміна транспортно-економічних зв'язків, в тому числі за енергоносіями, потребує освоєння нових вантажопотоків, що змінює пріоритети у розвитку окремих видів галузі, структуру парку транспортних засобів і переробних пристроїв, напрями розвитку транспортної мережі.

В Україні експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування у 2002 р. становила 22,1 тис. км, а густота залізничної мережі — 37 км на 1 тис. км2 території. У власності України перебуває майже 270 тис. вантажних вагонів при загальній потребі їх 220 тис. Водночас не забезпечена потреба в пасажирських вагонах, електро- і дизель-поїздах.

На території України розташовані залізниці: Південно-Західна (управління в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів) і Одеська (Одеса).

Найрозвиненішою є мережа залізниць у Донбасі та Придніпров'ї, де густота залізниць становить 40 км на 1 тис. км2 території. Тут магістралі різних напрямків забезпечують зв'язок вугільно-металургійного Донбасу з залізо-марганцеворудним Придніпров'ям і є основою залізничної мережі регіону. Важливе значення мають залізничні колії: Дебальцеве — Синельникове — Дніпропетровськ — Кривий Ріг, Іловайськ — Волноваха — Запоріжжя — Кривий Ріг.

У південних напрямах працюють залізничні колії Харків — Запоріжжя — Сімферополь, Харків — Кременчук — Одеса, Харків — Дніпропетровськ — Херсон. З Донбасу на північ перевозять вугілля, метал, металомісткі машини, продукцію хімічної промисловості, зерно та інші вантажі, в зворотному напрямі — ліс і вироби з деревини, точні машини і прилади, вироби легкої промисловості, деякі будівельні матеріали.

У північно-західному напрямі створена електрифікована магістраль Донбас — Карпати (через Кривбас), яка має важливе значення в міжнародних зв'язках.

У Західному регіоні пролягають найважливіші магістралі міжнародного значення: Москва — Київ — Львів — Чоп, Москва — Київ — Жмеринка — Одеса, Київ — Мінськ, Київ — Харків. Від Києва залізниці прокладено в усіх напрямах. На Львівській залізниці створено потужний Чопсько-Батєвський перевантажувальний комплекс. У 1978 р. введено в експлуатацію залізнично-морську поромну переправу Іллічівськ — Варна (Болгарія) довжиною 435 км.

Для подальшого розвитку залізничного транспорту потрібно створити виробничі потужності з випуску пасажирських вагонів, електровозів, електро- і дизель-поїздів, контейнерів міжнародних стандартів, колієремонтних машин і устаткування.

Автомобільний транспорт — це сукупність транспортних засобів, шляхів, технічних засобів і споруд (складів, вантажно-розвантажувальних пунктів, вантажних і пасажирських станцій, засобів зв'язку і сигналізації тощо).

Цим видом транспорту здійснюють місцеві, міжміські та міжнародні централізовані перевезення. Він забезпечує транспортне обслуговування підприємств і населення в усіх сферах господарської діяльності. Автомобільний транспорт тісно пов'язаний з роботою інших видів транспорту Перевезення на малу відстань здійснюють переважно автомобільним транспортом.

У більшості регіонів України значне місце у вантажообороті належить продукції сільського господарства, харчової та легкої промисловості, а також будівельним матеріалам і залізобетонним конструкціям. У Донбасі та Придніпров'ї найбільша частка припадає на перевезення вугілля, шкіри, металу та інших вантажів, потрібних для підприємств важкої промисловості.

Зростає парк легкових таксомоторів та легкових автомобілів у власному користуванні громадян. Розвивається сфера обслуговування автотранспорту.

Україна має порівняно густу, рівномірну мережу автомобільних шляхів з твердим покриттям. По її території проходять важливі автомагістралі міжнародного і державного значення, зокрема Москва — Київ, Москва — Харків — Сімферополь, Одеса — Київ — Санкт-Петербург, Київ — Дніпропетровськ — Донецьк тощо. Територіальна структура автомобільного транспорту представлена головним чином центрами і вузлами автомобільних шляхів. Значними вузлами з сучасними великими автовокзалами є Київ, Харків, Запоріжжя, Львів, Житомир, Тернопіль, Полтава.

Подальший розвиток автомобільного транспорту пов'язують з організацією виробництва дизельних і газобалонних автомобілів малої та середньої вантажопідйомності, сучасних міських та приміських автобусів, автотягачів і причепів, які відповідають вимогам міжнародних перевезень, розширенням бази з виробництва автомобільних двигунів, освоєнням випуску сучасної будівельної та ремонтної техніки для будівництва, реконструкції та утримання автомобільних шляхів.

Морський транспорт концентрується виключно на півдні України — на узбережжі Чорного й Азовського морів, у так званому Азово-Чорно-морському басейні, який через протоки Босфор і Дарданелли має вихід у Світовий океан. Морський транспорт широко використовується для міжнародних і внутрішніх перевезень. Він реалізує більше ніж половину всіх зовнішньоторговельних зв'язків країни і характеризується високою ефективністю перевезень порівняно з іншими видами транспорту.

До комплексу морського транспорту належать судна різних типів і призначень, морські шляхи й порти, судноремонтні підприємства та суднопідйомне устаткування, засоби зв'язку та електрорадіонавігації тощо. У структурі морських суден виділяють пасажирські та вантажно-пасажирські, суховантажні, наливні, комбіновані, а також риболовні, службово-допоміжні, технічні, спеціального призначення тощо.

За характером лінії перевезень між портами поділяють на вантажні, пасажирські та вантажно-пасажирські; за призначенням — на каботажні (між портами однієї країни) і закордонні (між портами різних країн).

У 2002 р. частка вантажообороту морського транспорту в загальному вантажообороті транспортного комплексу України становила 2 відсотки.

В України налічується 31 морський порт. Найбільші 8 з них характеризуються даними, наведеними в табл. 9.9.

Таблиця 9.9. Кількісна характеристика найбільших портів України, 1996 р. (Складено за джерелом: Крупнейшие морские порты Украины: краткая характеристика // Бизнес. — 1997. — № 2. — С. 22.)

Організаційно морські порти України об'єднані в три морські пароплавства: Чорноморське, Азовське, Українсько-Дунайське. До складу Чорноморського морського пароплавства входять морські порти Одеса, Іллічівськ, Південний, Білгород-Дністровський, Миколаїв, Очаків, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Феодосія. Азовському морському пароплавству (управління в Маріуполі) підпорядковані морські порти Маріуполь, Бердянськ, Керч. До складу Українсько-Дунайського морського пароплавства (управління в Ізмаїлі) входять морські порти Ізмаїл, Кілія, Рені. Є дві міжнародні морські поромні переправи — українсько-болгарська Іллічівськ — Варна і українсько-російська Керч — Тамань.

Із завершенням будівництва нафтопроводу порт Південний — Броди Одеський портовий комплекс буде зростати.

Для подальшого розвитку морського транспорту важливе значення матиме будівництво танкерного флоту, суден підвищеної вантажопідйомності, різних спеціалізованих суден, у тому числі поромів і суден для каботажних перевезень; організація будівництва нового класу суден для Українсько-Дунайського пароплавства, придатних до плавання в західноєвропейській воднотранспортній системі.

Річковий транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажирів переважно внутрішніми водними шляхами. Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загального користування за останні 10 років скоротилася у 1,5 раза і становить 2,4 тис. км.
Організаційно річковий транспорт України представлений міжгалузевим державним об'єднанням «Укррічфлот», яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з головного підприємства та 290 структурних одиниць. Найбільшими механізованими річковими портами в Україні з сучасною технікою є Київ, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Херсон, Черкаси, Кременчук, Миколаїв.

Річковий транспорт України перевозить вантажі Дніпром, Дунаєм. Чорним і Середземним морями із заходом у річкові порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також у морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.

Основними напрямами подальшого розвитку річкового транспорту є координація його роботи з усіма видами транспорту, будівництво суден типу річка — море, впровадження дійових заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Трубопровідний транспорт призначений для транспортування рідких, газоподібних або твердих продуктів трубами на значні відстані. Трубопровідний транспорт поділяють на магістральний (загального користування) і технологічний. Магістральний об'єднує магістральні нафто-, нафтопродуктові, газопроводи і відводи від них, а також магістральні водоводи, призначені для транспортування води на великі відстані. До технологічного транспорту належать етилено-, аміако-, вуглепроводи, пневмоконтейнерні лінії тощо.

Перший магістральний газопровід в Україні завдовжки 70 км від Дашави (Львівська область) до Львова споруджено в 1940 р.

У 1948 р. було введено в дію найбільший на той час у Європі газопровід Дашава — Київ. У 1951 р. його подовжено через Брянськ до Москви. Протягом 1956—1964 рр. збудовано газопроводи Шебелинка — Харків, Шебелинка — Брянськ, Шебелинка — Полтава — Київ, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Ізмаїл та ін. Споруджено газопроводи з Прикарпаття до Мінська, Риги, Польщі.

У 1967 р. введено в дію магістральний газопровід «Братерство» від Долини (Івано-Франківська область) до Шали (Словаччина). Територією України проходять газопроводи «Союз» і Уренгой — Помари — Ужгород, трансконтинентальна нафтова магістраль «Дружба», магістральний нафтопровід Центр — Захід, нафтопродуктопроводи від нафтопереробних заводів Кременчук — Лубни — Київ, Кременчук — Кіровоград — Черкаси, Лисичанськ — Нижньодніпровськ та інші. Споруджено нафтопровід порт Південний — Броди протяжністю 670 км.

Довжина трубопроводів загального користування в Україні на початок 1996 р. становила 43 тис. км, або 71 км на 1 тис. км2 території країни.

У розвитку мережі трубопровідного транспорту особливо гострою є проблема підвищення рівня екологічної безпеки експлуатації трубопроводів.

Авіаційний транспорт здійснює швидкісні перевезення пасажирів, пошти і вантажів на внутрішніх і міжнародних повітряних лініях. Велике значення авіаційний транспорт має у проведенні сільськогосподарських робіт, боротьбі з лісовими пожежами, в службі спостереження тощо. Основна перевага авіаційного транспорту — швидкість і, як наслідок, значна економія часу.

Організаційно авіаційний транспорт України об'єднаний у «Авіалінії України», до яких належить 27 авіазагонів, 105 аеропортів, а також підприємства для ремонту авіаційної техніки.

Для повітряних перевезень України характерна велика порівняно з іншими видами транспорту сезонна нерівномірність. їхній обсяг зростає, починаючи з квітня і до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км.

Повітряні маршрути з'єднують Київ з аеропортами країн Західної Європи і Близького Сходу. Найбільший обсяг перевезень здійснюється з Франкфуртом, Дюссельдорфом, Віднем, Лондоном, Тель-Авівом. В Україні досить розгалужена мережа аеропортів. Розрізняють магістральні та місцеві аеропорти. Магістральні обслуговують переважно обласні центри і Київ, а також великі промислові міста і населені пункти, розташовані в точках перетину авіаційних ліній. Місцеві аеропорти забезпечують повітряний зв'язок між населеними пунктами обласного підпорядкування й обласними центрами.

Найбільші аеропорти: Київ (Бориспіль), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

Подальший розвиток авіаційного транспорту пов'язаний з будівництвом нових типів літаків підвищеної комфортності та паливної економності.

У цілому розвиток транспортного комплексу України має орієнтуватися на поліпшення якості обслуговування населення за рахунок поповнення і поновлення парку пасажирських вагонів, приміських електро- і дизель-поїздів, автобусів, морських і річкових суден, літаків. Передбачається також впровадження організаційно-технічних заходів щодо забезпечення регулярності руху пасажирського транспорту, оптимізації маршрутної мережі з урахуванням впливу сезонності та режиму роботи підприємств і організацій.