Завершення перехідного періоду нового українського правопису
2 травня 2024 року завершився п'ятирічний перехідний період застосування нового українського правопису в усіх сферах суспільного життя та офіційно-діловому стилі.
Нові мовні норми запроваджено з метою уніфікації вживання орфографічних правил та закріплення державного статусу української мови затверджено Постановою Кабміну № 437 "Питання українського правопису" від 22 травня 2019 року.
Розробкою нової редакції правопису займалася Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли експерти з Національної академії наук України та провідних вишів. Вона також враховувала результати громадського обговорення, що підкреслює відкритий характер реформи.
Ця редакція стала важливим кроком у подоланні наслідків русифікації, повертаючи частину мовних традицій, схожих на Харківський правопис 1928 року, який був скасований під час тотальної русифікації 1930-х років.
Мова як запорука національної ідентичності
Мова є основою етнокультурної цілісності та запорукою тривкої національної ідентичності. Однією з ключових ознак цієї цілісності є літературна мова, кодифікована правописними нормами. Правопис, як писемний еталон, формує мовну практику і забезпечує єдність у суспільстві.
Завдяки сучасним ЗМІ українське мовлення стало чути не лише в різних куточках країни, але й у світі. Цей розвиток поєднує природні особливості усної мови з чіткими правилами письмової мови, що є результатом складної правописної еволюції. Як відзначав Юрій Шевельов, літературна мова – це штучний витвір високорозвиненого суспільства, який не завжди відображає народне мовлення.
Правопис включає графіку, орфографію та пунктуацію – підсистеми, які мають історичний розвиток і відображають особливості української мови. Історичні зміни, як-от відновлення букви «ґ», свідчать про важливість адаптації мовної системи до сучасних потреб. Водночас український правопис залишає простір для варіативності, що є природною рисою кожної мови.
Сучасна реформа правопису врахувала не лише традиції, але й зміни в мовній практиці. Нові правила покликані реагувати на глобальні виклики, включно з адаптацією запозичених слів та унормуванням орфографічних варіантів. Такий підхід забезпечує баланс між мовною традицією та актуальними потребами суспільства.
Історія нової редакції
22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України ухвалив нову редакцію українського правопису. Цей крок дозволив забезпечити конституційні положення про державний статус української мови та уніфікувати орфографічні норми.
Нова редакція замінила попередню, що діяла з 1992 року, зокрема анулювавши відповідну постанову уряду №309 від 8 червня 1992 року. Набуття чинності новими нормами відбулося 3 червня 2019 року, що запустило п'ятирічний перехідний період.
Судові справи та завершення перехідного періоду
Протягом дії перехідного періоду новий правопис виграв усі судові справи, порушені противниками реформи. З 22 травня 2024 року старі норми офіційно вважаються нечинними та помилковими.
Важливу роль у популяризації нових норм відіграли експерти та журналісти, серед яких редакторка Ольга Васильєва, яка нагадала про важливість переходу на нові правила.
Основні зміни в новому правописі
Нова редакція містить уточнені правила написання загальних і власних назв, як українського, так і іноземного походження. Також було переглянуто правила вживання розділових знаків та оновлено ілюстративний матеріал у всіх розділах.
Розробники підкреслюють, що нові норми базуються на українських правописних традиціях з урахуванням сучасних мовних явищ.
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України опублікував ключові зміни, що поділяються на дві групи: власне зміни у написанні слів і варіантні доповнення до чинної норми.
Без варіантів тепер пишуться: «проєкт», «проєкція», «плеєр», «конвеєр», «феєрверк». Разом вживаються: «мінісукня», «віцепрезидент», «ексміністр», «вебсайт», а також слова з компонентами архі-, гіпер-, мікро-, максі- тощо: «гіпермаркет», «макроекономіка», «мікрохвилі», «топменеджер».
Злитно пишуться слова з префіксами анти-, контр-, екс-, віце-, наприклад: «антивірус», «контрудар», «ексчемпіон», «віцепрем’єр». Разом із цим, нарізно пишуться: «пів хвилини», «пів яблука», але «півострів», «півзахисник» як цілісні поняття.
Російські прізвища з закінченням -ой передаються через -ий: «Донський», «Крутий», але «Толстой». Слово «священник» тепер пишеться подібно до «письменник».
Допускається варіантність у написанні: «Вергілій» і «Верґілій», «аудієнція» і «авдієнція», «ефір» і «етер», «міф» і «міт», «паузa» і «павза». Також можливі варіанти в іменах та географічних назвах: «Афіни» та «Атени», «Демосфен» і «Демостен».
Буквосполучення th у словах грецького походження передається літерою т: «аптека», «театр», «католицький». У випадках, де раніше використовувалася ф, дозволяються варіанти: «анафема» і «анатема», «кафедра» і «катедра», «міфологія» і «мітологія».
Варіантні форми родового відмінка: «радості» й «радости», «любові» й «любови», «Білорусі» й «Білоруси» також увійшли до нового правопису, відображаючи мовні традиції та сучасні тенденції.
Рекомендації щодо використання
Відтепер норми нової редакції «Українського правопису» рекомендовані для застосування в усіх сферах суспільного життя, включно з офіційно-діловим стилем.
Електронна версія документа доступна за посиланням: Український правопис 2019 року.
Via Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Главком
Created/Updated: 14.10.2024