Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

3.1.2.2. Огляд торгового режиму країни

Робоча група спочатку здійснює огляд торгового режиму країни на основі підготовленого та наданого нею Меморандуму про зовнішньоторговельний режим. Оскільки члени СОТ прагнуть зрозуміти економічну та торгівельну систему претендента на вступ до СОТ (заявника), щоб переконатись у її відповідності вимогам та принципам організації, він повинен зібрати та представити великий обсяг інформації, в тому числі інформацію щодо розвитку економічної та правової системи, стану приватизації, цінової та фінансової політики, валютної і банківської політики, торговельних договорів, митно-тарифної політики, статистичні дані тощо. В додатку 4 (стор. ) представлено формат меморандуму, який містить 7 стандартних розділів:

І. Вступна частина

II. Економічна політика

III. Основа прийняття та впровадження заходів (Урядова політика)

IV. Режим торгівлі товарами

V. Режим стосовно торговельних аспектів прав інтелектуальної власності

VI. Режим торгівлі послугами

VIІ. Торгово-економічні відносини з третіми країнами.

З огляду на комплексність структури меморандуму, його підготовка урядом країни-претендента є складним процесом, який може тривати кілька років. Після розповсюдження Меморандуму, члени Робочої групи можуть поставити уряду письмові запитання. Відповіді уряду в письмову вигляді передаються в Секретаріат, який збирає та розподіляє їх за темами, відповідно до розділів Меморандуму. Зазвичай проводиться декілька раундів “запитання-відповіді”: обов‘язково до першого засідання Робочої групи і пізніше - між засіданнями Робочої групи.

Закони та нормативні акти, які стосуються приєднання, повинні надаватись членам Робочої групи одночасно із Меморандумом, щоб вони могли перевірити їх на відповідність вимогам СОТ. Однак на практиці багато законів та нормативних актів передаються в СОТ вже після того, як було розповсюджено Меморандум, оскільки більшість країн-претендентів знаходяться або в перехідному періоді, або в процесі ринкових реформ, які вимагають значних змін в їхньому законодавстві.

3.1.2.3. Переговори про умови вступу: багатосторонні переговори стосовно правил торгівлі

Перш за все, переговори про умови вступу стосуються “комерційно важливих” поступок, які країна, що приєднується, готова надати членам СОТ щодо доступу на ринки товарів та послуг, та зобов’язань по Угодах та інших домовленостях Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів. Ці поступки фактично є “платою” претендента за вступ до СОТ. В свою чергу, країна, яка приєднується, отримує права, які вже мають всі члени багатосторонньої торгової системи СОТ. Переговори про умови вступу поділяються на:

багатосторонні переговори про правила торгівлі;

двосторонні переговори про доступ на ринки товарів і послуг [31, c.20].

Багатосторонні переговори щодо правил торгівлі починаються з обговорення меморандуму, в тому числі питань членів СОТ та відповідей заявника. Основною метою таких обговорень є визначення відповідності торгового режиму заявника багатостороннім правилам. Заходи країни-заявника, що не відповідають вимогам СОТ, повинні бути усунені (гармонізовані з загальноприйнятими правилами через прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів та їх впровадження), або стосовно них мають бути узгоджені спеціальні положення (наприклад, термін приведення у відповідність).

Обговорення проходять на засіданнях Робочої групи. З метою забезпечення прозорості цієї стадії процесу приєднання після засідань Робочої групи країна зазвичай робить запит до Секретаріату СОТ щодо підсумку розглянутих питань (вже вирішених та тих, що потребують доопрацювання), який поступово перетворюється на звіт Робочої групи. Зміст розділів звіту відповідає формату Меморандуму про зовнішньоторговельний режим (Додаток 4). Він також включає проект рішення Робочої групи, проект Протоколу про приєднання та інші додатки (Таблиця 1).

Таблиця 1

Формат (проформа) звіту Робочої групи

Результати обговорень на засіданнях Робочої групи оформлюються в параграфи звіту Робочої групи. В кінцевому звіті Робочої групи зазвичай містяться сотні параграфів. Так, в звіті Робочої групи про приєднання Китаю таких параграфів було 343, а Грузії – 181 [32, с.72; 35, с.36], частина яких – це специфічні зобов‘язання країни стосовно правил торгівлі.

Звіт Робочої групи може містити різні види специфічних зобов‘язань стосовно правил торгівлі:

констатація факту (тобто скоріше заява, ніж зобов‘язання);

зобов‘язання дотримуватись існуючих правил СОТ, іноді з уточненнями, що в національні заходи має буде внесено зміни з метою приведення їх у відповідність з положеннями СОТ, та конкретизацією положень СОТ стосовно питання, що розглядається;

зобов‘язання не застосовувати регрес щодо специфічних положень СОТ;

специфічні перехідні періоди, що можуть застосовуватись;

дозвіл на тимчасове відхилення від правил СОТ та зобов‘язань в розкладах;

обов‘язок дотримуватись правил, що створені параграфами зобов‘язань і не містяться в багатосторонніх угодах СОТ (наприклад, щодо приватизації та приєднання до багатосторонніх торгових угод) [31, с.22].

Наприклад, протокол Еквадору – першої з країн, що приєдналась до СОТ після 1995 року, включає 21 специфічне зобов‘язання (21 параграф). Цей показник у інших країн становить: Монголія - 17; Латвія - 22; Естонія та Панама - 24; Болгарія та Оман - 26; Хорватія - 27; Албанія, Грузія, Йордан, Киргизтан - 29; а Китай – близько 120 параграфів зобов‘язань. В додатку 5 наведені приклади специфічних зобов‘язань стосовно торгових правил в звітах Робочих груп.

Дуже важливим питанням, особливо для країн з перехідними економіками, є так звані перехідні періоди, тобто час, який країна може отримати для того, щоб привести торгові заходи у відповідність з положеннями угод СОТ. Перехідні періоди, які надавались “традиційним” членам ГАТТ по завершенню Уругвайського раунду стосовно імплементації положень ТРІПС, Угоди про текстиль та одяг, інших домовленостей та угод СОТ, не розповсюджуються автоматично на країни, які приєднувались та приєднуються до СОТ після її створення, незалежно від рівня економічного розвитку цих країн. Кожний заявник, який прагне отримати перехідний період щодо певного правила чи положення угод СОТ, повинен надати відповідні обґрунтування його необхідності. Слід зауважити, що зараз перехідні періоди рідко надаються в обмежених сферах та на короткий період часу після надання детального плану з точною датою приведення існуючих заходів у відповідність до вимог СОТ (через прийняття необхідного законодавства, підготовку відповідального за імплементацію персоналу, тощо).