special

Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

А.4.2. Загальна побудова бухгалтерського обліку згідно з принципом доказовості

А.4.2.1. Попередні зауваження

Доказовість у філософському розумінні (лінгвістично) — це найважливіша властивість правильного умовиводу, міркування. Вона полягає в обґрунтованості, внаслідок чого обов’язково має бути визначена істина. Доказовість у праві — це фактичні дані про обставини, які мають значення у правильному вирішенні спірних питань відносин людей в суспільному виробництві у процесі обміну — тобто за ринкових відносин. У вузькому розумінні доказ — це діловий папір, який юридично підтверджує якийсь господарський факт або право на нього.

Термін «доказ» (доказовість) латинською мовою звучить як документум (doсumentum). Тому доказами в щоденній практиці називаються документи — тобто письмові підтвердження певної форми і змісту про здійснення того чи іншого господарського факту (явища, процесу, операції тощо).

У бухгалтерському обліку доказовість означає складання свідоцтва — матеріального носія доказу — документа (папір або магнітна плівка тощо), де зафіксована інформація, яка призначена для доказу (засвідчення) в часі та просторі господарського факту — явища або процесу (операції) — його продуктивних та правових характеристик згідно з принципами двоїстості характеристики стану господарства.

Бухгалтерський облік — це процес пізнання. А будь-який процес пізнання — це процес активного відображення об’єктивної реальності. У бухгалтерському обліку цей процес відбувається на трьох етапах облікового процесу:

первинного спостереження (виявлення господарських фактів);

вторинного спостереження (дослідження стану, змін стану кожного господарського факту);

третинного спостереження (узагальнення господарських фактів за принципом двоїстості) для потреб управління.

На кожному етапі формуються свої докази — документи.

Спинимося на цьому докладніше.



 

Created/Updated: 25.05.2018